Аквалангісти втопили бюст Леніна у кар’єрі під Дніпром

Група дайверів опустила бюст Володимира Леніна на дно затопленого кар'єру в селі Новомиколаївка Дніпропетровської області.

Відповідні фото та відео у Facebook опублікував інструктор з підводного плавання Андрій Воробйов, повідомляє Українська Правда.

"Ми з нього, зробили казку, він став туманом і персонажем з фільму про любов до глибини", - написав Воробйов.

Фото: Андрій Воробйов

 

Бюсту домалювали борідку, вуса і надягли на Леніна жовту бандану і опустили на глибину у майже 35 метрів.

За словами дайвера, відтепер Ленін став "любов'ю глибини".

Затоплений кар’єр перетворився на підводний парк для українських дайверів, на його базі підводники тренуються.

Глибина кар’єру місцями сягає 46-47 метрів.

 Фото: Андрій Воробйов

До цього в нього спустили автомобіль, мотоцикл, кабіну "Камаза", пивний павільйон, автоцистерну та автобус.

За словами дайверів, їхня мета створити в Україні повноцінний комфортабельний дайв-центр.

Читайте також:

Пам’ятник Леніну на ProZorro продали за 220 тисяч

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками