Документи репресованих в СРСР міністрів Української революції 1917-21 доступні онлайн

Вигадані справи, розстріли, табори і заочне засудження - так комуністи розправлялися із тими хто керував Українською Народною Республікою. Матеріали про це збереглися в архівах. Сьогодні підбірку із 314 документів зробили доступною онлайн.

Про це "Історичній Правді" повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

 Перший склад Генерального секретаріату Української Центральної Ради, Київ, 1917 рік.

Cправа ліворуч: (у першому ряду) Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Христофор Барановський, Іван Стешенко. В овалі – Валентин Садовський. Стоять: Борис  Мартос, Микола Стасюк, Павло Христюк

17 із 23 репресованих міністрів УНР та Гетьманату комуністичний режим убив чи довів до смерті в ув’язенні. ЧК розстріляла міністра народної освіти Української Держави Володимира Науменка та  міністра фінансів Петра Климовича лише за сам факт перебування на урядових посадах.

13 міністрів на чолі з колишнім прем’єр-міністром УНР Всеволодом Голубовичем Верховний надзвичайний революційний трибунал УСРР 22—30 травня 1921 засудив до 5—10-х років ув’язнення в концтаборах. Ця справа проходила під назвою "Справа уряду УНР".

Відома також справа "Спілки визволення України" (1929—1930), сфабрикованої в ГПУ, містить слідчі документи про міністрів УНР Сергія Єфремова, Андрія Ніковського та Володимира Чехівського.

Одним із небагатьох, хто уник розстрілу, був колишній міністр єврейських справ УНР Пінхас Красний, заарештований у лютому 1938 р. як член "антирадянської сіоністської терористичної організації". У 1939 р. його справу було призупинено. Проте йому теж судилося загинути — імовірно, від рук нацистів у Бабиному Яру.

Тих, кому не вдалося емігрувати якомога далі, викрадали комуністичні спецслужби і вивозили для репресування в СССР.

"Такою була ціна втрати держави для політичної еліти 100 років тому. Сьогодні, коли триває чергова війна Росії проти України, вкрай важливо пам‘ятати уроки історії часів першої незалежності" - прокоментував колекцію, автор ідеї та упорядник, директор Архіву СБУ Андрій Когут.

Докладніше про долі міністрів Української революції 1917—1921 рр. читайте у спецпроекті Центру досліджень визвольного руху та ТСН за посиланням.

Документи з Архіву СБУ, Центрального державного архіву громадських об’єднань України та Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України про 23-х міністрів Української Народної Республіки та Української Держави, репресованих комуністичним режимом, опублікував Центр досліджень визвольного руху на сайті Електронного архіву.

Весь масив документів про репресованих міністрів увійшов до науково-документального видання "Горе переможеним. Репресовані міністри Української революції", презентація якого відбудеться 28 лютого в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану (Майдан Незалежності, 2, Будинок профспілок,  2-поверх) о 18 годині 30 хвилин.

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізується Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії майже 25 000 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа. Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Практичні поради по роботі за архівами КГБ, Центрдосліджень визвольного руху узагальнив в посібнику "Архіви КҐБ для медіа". Автори посібника: Володимир Бірчак, Андрій Когут, Ольга Попович, Отар Довженко, Юрій Макаров і Ярина Ясиневич. Книга доступна онлайн українською, англійською та російською мовами.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.