Книгу про Нестора Махна видали в Німеччині

У Німеччині видали книгу про революціонера Нестора Махна, в якій міститься нова інформація про цього політичного і військового діяча.

Книга має назву "Пам’ятайте про мене: Нестор Махно" (Erinnert euch an mich. Über Nestor Machno), повідомляється на сторінці Публічна дипломатія України від МЗС / Ukraine's Public Diplomacy by MFA у Facebook, передає Укрінформ.

 

"У літературному просторі Німеччини вийшла у світ книга Марка Зака "Пам’ятайте про мене: Нестор Махно". Погодьтеся, доволі незвично дізнаватися про українську легендарну історичну постать через призму досліджень німецького автора.

Водночас, приємно констатувати той факт, що українська історія є цікавою до вивчення не тільки в Україні", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що нова біографія Нестора Махно містить чимало нової інформації.

Детальніше про книгу йдеться у статті німецької авторки на сайті deutschlandfunk.de.

Довідково. Нестор Іванович Махно — політичний та військовий діяч, командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років, відомий анархіст і тактик ведення партизанської війни.

Народився 26 жовтня (7 листопада) 1888 року. Помер у Парижі від сухот (туберкульоз) в 1934 році. Урну з прахом Махна замуровано в стіні комунарів під номером 6686 у 87 відділі цвинтаря Пер-Лашез.

Читайте також:

В Інтернет виклали збірник документів про насильство над цивільним населенням в 1941-1944 роках

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками