Українці в Австрії вшанували пам’ять закатованих людей у нацистських таборах

Цими днями до Маутгаузену приїхали делегації з різних країн світу. Серед них — відомі політики, громадські діячі та очевидців.

Аташе з питань оборони при Посольстві України в Австрії полковник Андрій Ткачук, Федеральний канцлер Австрії та члени уряду взяли участь у поминальних заходах, повідомляє прес-служба МОУ, передає Гал-Інфо.

Фото: прес-служба МОУ
Фото: прес-служба МОУ

Живих свідків тих страшних подій залишились одиниці. Один із них — українець, харків’янин Ігор Малицький.

Ігор Малицький — невільник чотирьох концтаборів, який пережив своїх катів. Нині йому 94 роки, але такий поважний вік не став завадою і дідусь приїхав до Австрії.

Фото: прес-служба МОУ
Фото: прес-служба МОУ

До речі, українців у концтаборах було чимало. Це — визначні діячі, політичні в’язні, учасники підпілля, військовополонені та звичайні мирні мешканці.

Апарат Військових аташе в Республіці Австрія втілює в життя важливий проект, який так і називається: "Українці в Маутгаузені".

Слід зазначити, що до кінця року має бути видана книга зі спогадами, архівними документами, старими фотографіями та інтерв’ю ще живих очевидців, які були бранцями нацистських таборів.

Довідково. У 1995 році у селі "Ебензеє", де знаходився один із найбільших філіалів Мауггаузену, встановлено пам’ятник від Світової ліги українських політичних в’язнів, а у 2000 році в Маутгаузені було відкрито пам’ятник від України.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»