У Вінниці демонтували погруддя революціонеру Петрові Запорожцю. ФОТО

5 червня у Вінниці демонтували погруддя діячу комуністичного революційного руху Петру Запорожцю.

Погруддя демонутвали з постаменту та вивезли комунальники, повідомляє «Вежа».

За знесення бюста Запорожцю мітингували 1 травня активісти молодіжної націоналістичної організації «Едельвейс». Головним гаслом їхньої «Акції-мітингу проти пережитку минулого» було «Ні комуністичній символіці!».

 
Вежа

Вони запалили фаєри біля пам'ятника та вимагали у міської влади демонтувати погруддя, поки «ми його не демонтували самі».

16 травня під час чергового засідання Виконавчого комітету Вінницької міської ради було прийнято рішення демонтувати погруддя. 

 
Члени петербурзького Союзу боротьби за визволення робітничого класу. Петро Запорожець стоїть посередині, а Володимир Ульянов (Ленін) сидить третій зліва. Санкт-Петербург, 1897 рік
Вікіпедія

Як зазначено у документі, при прийнятті рішення влада керувалась наказом Міністерства культури України від 04.04.2016 р. № 200 «Про незанесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», протоколом Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки м. Вінниці від 04.10.2018 р., ч. 1 ст. 52, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

ДОВІДКА:

Петро Запорожець (1973–1905) – діяч російського революційного руху. Народився в Білій Церкві. З 1891 року навчався в Петербурзькому технологічному інституті. Там долучився до марксистського гуртка. У 1895 році брав участь в організації «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» Володимира Леніна.

Вів соціал-демократичну пропаганду серед робітників у районах Нарвської та Московської застав. У грудні 1895 року Запорожця  арештували й засудили на п’ять років заслання. Збожеволів під час лідства. З 1897 року перебував у Кирилівській психіатричній лікарні в Києві. Згодом – у лікарні у Вінниці, де й помер.

У 1970-х роках прах Петра Запорожця був урочисто перенесений в Сквер Слави (нині Європейська площа) Вінниці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.