У Вінниці демонтували погруддя революціонеру Петрові Запорожцю. ФОТО

5 червня у Вінниці демонтували погруддя діячу комуністичного революційного руху Петру Запорожцю.

Погруддя демонутвали з постаменту та вивезли комунальники, повідомляє «Вежа».

За знесення бюста Запорожцю мітингували 1 травня активісти молодіжної націоналістичної організації «Едельвейс». Головним гаслом їхньої «Акції-мітингу проти пережитку минулого» було «Ні комуністичній символіці!».

 
Вежа

Вони запалили фаєри біля пам'ятника та вимагали у міської влади демонтувати погруддя, поки «ми його не демонтували самі».

16 травня під час чергового засідання Виконавчого комітету Вінницької міської ради було прийнято рішення демонтувати погруддя. 

 
Члени петербурзького Союзу боротьби за визволення робітничого класу. Петро Запорожець стоїть посередині, а Володимир Ульянов (Ленін) сидить третій зліва. Санкт-Петербург, 1897 рік
Вікіпедія

Як зазначено у документі, при прийнятті рішення влада керувалась наказом Міністерства культури України від 04.04.2016 р. № 200 «Про незанесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», протоколом Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки м. Вінниці від 04.10.2018 р., ч. 1 ст. 52, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

ДОВІДКА:

Петро Запорожець (1973–1905) – діяч російського революційного руху. Народився в Білій Церкві. З 1891 року навчався в Петербурзькому технологічному інституті. Там долучився до марксистського гуртка. У 1895 році брав участь в організації «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» Володимира Леніна.

Вів соціал-демократичну пропаганду серед робітників у районах Нарвської та Московської застав. У грудні 1895 року Запорожця  арештували й засудили на п’ять років заслання. Збожеволів під час лідства. З 1897 року перебував у Кирилівській психіатричній лікарні в Києві. Згодом – у лікарні у Вінниці, де й помер.

У 1970-х роках прах Петра Запорожця був урочисто перенесений в Сквер Слави (нині Європейська площа) Вінниці.

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.