У Вінниці демонтували погруддя революціонеру Петрові Запорожцю. ФОТО

5 червня у Вінниці демонтували погруддя діячу комуністичного революційного руху Петру Запорожцю.

Погруддя демонутвали з постаменту та вивезли комунальники, повідомляє «Вежа».

За знесення бюста Запорожцю мітингували 1 травня активісти молодіжної націоналістичної організації «Едельвейс». Головним гаслом їхньої «Акції-мітингу проти пережитку минулого» було «Ні комуністичній символіці!».

 
Вежа

Вони запалили фаєри біля пам'ятника та вимагали у міської влади демонтувати погруддя, поки «ми його не демонтували самі».

16 травня під час чергового засідання Виконавчого комітету Вінницької міської ради було прийнято рішення демонтувати погруддя. 

 
Члени петербурзького Союзу боротьби за визволення робітничого класу. Петро Запорожець стоїть посередині, а Володимир Ульянов (Ленін) сидить третій зліва. Санкт-Петербург, 1897 рік
Вікіпедія

Як зазначено у документі, при прийнятті рішення влада керувалась наказом Міністерства культури України від 04.04.2016 р. № 200 «Про незанесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», протоколом Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки м. Вінниці від 04.10.2018 р., ч. 1 ст. 52, ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

ДОВІДКА:

Петро Запорожець (1973–1905) – діяч російського революційного руху. Народився в Білій Церкві. З 1891 року навчався в Петербурзькому технологічному інституті. Там долучився до марксистського гуртка. У 1895 році брав участь в організації «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» Володимира Леніна.

Вів соціал-демократичну пропаганду серед робітників у районах Нарвської та Московської застав. У грудні 1895 року Запорожця  арештували й засудили на п’ять років заслання. Збожеволів під час лідства. З 1897 року перебував у Кирилівській психіатричній лікарні в Києві. Згодом – у лікарні у Вінниці, де й помер.

У 1970-х роках прах Петра Запорожця був урочисто перенесений в Сквер Слави (нині Європейська площа) Вінниці.

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.