У «Київській фортеці» триває виставка «Пояс слави та звитяги» до 90-річчя КиУР

До 10 липня в Національному історико-архітектурному музеї "Київська фортеця" триватиме виставка, присвячена 90-річчю з початку будівництва Укріпленого району №1 (Київського укріпрайону).

В основі виставки покладено унікальні матеріали з особистих колекцій дослідників КиУР Андрія Кайнарана та Андрія Швачка. 

Київський укріплений район був одним із перших, як в СРСР, так і на території України. Його зведели на відстані більше, ніж 200 км від тодішього радянсько-польського кордону. Будівництво укріплень було зумовлене необхідністю захисту великого та надзвичайно важливого вузла комунікацій, наявності там постійних мостів через р. Дніпро та можливості створення плацдарму для дій Червоної армії на Правобережній Україні.

Досвід радянсько-польської війни 1920 року показав, що війська Польщі (найбільш імовірного на той момент противника СРСР), можуть швидко подолати відстань від кордону до Києва. Різке загострення радянсько-англійських відносин в 1927 році викликало сильне побоювання радянського керівництва в можливості виникнення війни.

 

Вважалося, що напасти на СРСР може Польща за активної підтримки Великої Британії, і що до цього нападу підключаться також Румунія і Фінляндія.

Через невелику чисельність кадрових частин Червоної армії, важливі напрямки вирішили прикрити смугами укріплень з залізобетонних ДОТів - укріпленими районами (УР).

Перші роботи з планування смуги УР почалися ще в 1928 році. Величезну роль ву проектуванні Київського укріпленого району зіграли інспектор інженерних військ Сервоної армії М.М. Петін і комендант укріпленого району П.Ю. Княгніцький. Загальна протяжність УР (згідно з актом обстеження КиУР) склала 85 км, глибина смуги оборони була різною і становила: від 2 до 5,5 км. Усього в УР було побудовано 246 споруд.

На зведення КиУР у 1929-32 роках було використано 35 769 м³ залізобетону. До 1.01.1937 року на оборонні роботи в КиУР було витрачено 10 663 000 руб., а з урахуванням витрат на будівництво казарм і складів загальні витрати склали 13 117 000 руб.

Смуга довгочасних споруд укріпрайону стала основою лінії оборони Києва в 1941 році.  У серпневих і вересневих боях, даючи відсіч німецьким штурмам, гарнізони ДОТів вели себе по-різному.

Частина гарнізонів кинула свої ДОТи, деякі взагалі перейшли до німців. На моральний стан червоноармійців безсумнівно сильний вплив зробили, як методи проведення колективізації, репресії кінця 30-х років, так і приголомшливі успіхи німецької армії. Але більшість гарнізонів чинила шалений опір, нерідко в ситуації, коли вони залишилися на полі бою одні.

Радянські війська, залишаючи УР, нищили бойові споруди. Що не встигли зруйнувати вони, докінчила німецька армія в ході планомірної акції зі знищення радянських УРів.

На сьогодні, за малим винятком, довгочасні споруди КиУР занедбані і розграбовані мародерами. Тим цінніше зусилля ентузіастів та влади на місцях щодо приведення ряду споруд КиУР до ладу і перетворенню їх в найцікавіші об'єкти туризму і місця пам'яті солдатської мужності.

21 червня - 10 липня 2019 року

Місце: Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" (вул. Госпітальна, 24а), Камінна зала капоніру ІІ полігону.

Вхід за музейним квитком.

«Стежками предків»: українська Сяніччина

Цьогоріч у червні відбулася друга в своєму роді пошукова експедиція «Стежками предків», основна мета якої — фіксація культурної спадщини українців, які до середини ХХ століття жили на теренах сучасної південно-східної Польщі. Львів'яни, учасники експедиції, відвідали Сяніцький повіт, де за 7 днів зробили фото- та відеофіксацію близько 100 існуючих та неіснуючих сіл, щоб згодом сформувати популярний путівник для туристів та краєзнавців.

Чи здійснювала ОУН замах на Йозефа Геббельса?

У 2006 році в Україні вийшов доволі непогано зроблений десятисерійний документальний серіал Ігоря Кобріна «Собор на крові» про історію українського націоналістичного руху 1920-1940-х років. З нього можна отримати чимало цікавої інформації. Але навряд чи щось може зрівнятися за цікавістю з сенсаційною знахідкою творців серіалу: у червні 1934 році, здійснюючи вдалий атентат на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, Організація українських націоналістів насправді мала на меті вбити... Йозефа Геббельса, який саме перебував 13-15 червня у Польщі з візитом!

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка