УІНП просить до ГПУ відкрити провадження через проспект Жукова в Харкові

Український інститут національної пам’яті звернувся до генерального прокурора України Юрія Луценка з проханням відреагувати на рішення Харківської міської ради повернути проспекту Григоренка імені Жукова.

Про це йдеться в листі за підписом голови УІНП Володимира В’ятровича до Генпрокуратури, який є цитує UA: Харків.

В УІНП просять провести перевірку викладених у листі обставин, пов’язаних із прийняттям Харківською міськрадою рішення щодо присвоєння імені Жукова проспекту у Харкові, та «в установленому порядку порушити кримінальне провадження за ст. 436-1 Кримінального кодексу за фактом поширення та публічного використання символіки комуністичного тоталітарного режиму».  

«Згідно з нормами чинного законодавства присвоєння імені Георгія Жукова будь-якому об’єкту топоніміки населеного пункту на території України заборонено, з огляду на таке. Порядок присвоєння вулицям, площам, проспектам, бульварам, скверам, провулкам та іншим об’єктам топоніміки імен фізичних осіб регулюється Законом України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». […] Частиною шостою статті 3 прямо «забороняється присвоювати юридичним особам та об’єктам права власності імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури)….», — вказано у листі.

Георгій Жуков, зазначають в Інституті, обіймав посади заступника народного комісара оборони СРСР, першого заступника народного комісара оборони СРСР, заступника міністра збройних сил СРСР, першого заступника міністра оборони СРСР та міністра оборони СРСР.

«Таким чином, Георгій Жуков є особою, яка обіймала керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР. Винятки, передбачені частиною шостою статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», стосуються виключно «розвитку української науки та культури», а також «пам’ятників та пам’ятних знаків, пов’язаних з опором та вигнанням нацистських окупантів з України або розвитком української науки та культури», — стверджують в УІНП.

В Українському інституті національної пам’яті також посилаються на рішення судів у Житомирі та Запоріжжі, які підтвердили законність перейменування об’єктів топоніміки, названих на честь Жукова.

«З метою захисту інтересів держави просимо органи прокуратури звернутися до адміністративного суду із позовом до Харківської міської ради про визнання зазначеного вище рішення протиправним та його скасування», — сказано у листі УІНП до ГПУ.

Харківська міська рада проголосувала за повернення імені Жукова проспекту Григоренка 19 червня. 20 червня рішення офіційно оприлюднили. Того ж дня із позовом до Харківського окружного адмінсуду звернувся представник народного депутата України Андрія Білецького, який просить скасувати рішення міськради. Із заявою до поліції після рішення міськради звернувся депутат міської ради Ігор Черняк. 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.