В Іспанії витратили 1000 годин на повторну реставрацію статуї XVI ст., зіпсованої непрофесіоналом

Статую Святого Георгія XVI сторіччя в північній Іспанії відреставрували повторно. Після попередньої «реставрації» знадобилося сотні годин копіткої праці, щоб відновити оригінальний вигляд твору.

Минулого літа за реставрацію дерев'яної статуї святого Георгія, яка розташована в церкві Св. Михаїла в м. Естелья, що в провінції Наварра, взявся місцевий художник, повідомляє The Guardian.

У результаті лик святого отримав забарвлення, яке робило його подібним на іграшкового персонажа.

 
Оригінальний вигляд скульптури, скульптура після аматорської реставрації, скульптура після повторної реставрації
Уряд наварри

Тепер же вигляд статуї максимально наближений до її вигляду перед 2018 роком. Голова департаменту історичної спадщини уряд Наварри Карлос Мартінес Алава повідомив, що останні штрихи в роботі завершені два тижні тому і в планах доставити статую до Естельї.

«Процес зайняв багато часу, тому що нам треба було зробити попередні тести та взяти зразки, щоб побачити, як проводити очистку та визначити, за допомогою яких матеріалів і способів, – сказав він. – Сьогодні статуя пофарбована в ті кольори, в яких вона була до невдалої реставрації минулого року. Але ми знаємо, що втратили частину оригінальної фарби у процесі».

 
Процес реставрації забрав багато часу і грошей
фото: уряд наварри

Алава думав, що все вийшло справді добре. «Частинки фарби, які втрачені, ми замазали, тож з відстані все виглядає однаково, – сказав він. – Але якщо підійти ближче, можна дуже чітко побачити, де оригінал, а де ні».

Процес реставрації забрав багато часу. Якщо врахувати роботу всіх, хто був залучений до проекту, вийде біля 1000 годин.

«Також реставрація потребувала великих матеріальних затрат. Архідієцезія Памплони і парафія витратили біля 32-33 тисячі євро. Якби вони зробили все як слід, то це б коштувало в районі 10-12 тисяч євро. Їх помилка в результаті спричинила зростання вартості реставрації втричі. І ще вони мали заплатити 6 тисяч євро штрафу», – сказав голова департаменту.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.