АНОНС: Історики Західної та Східної Європи обговорять 450-ліття Люблінської унії в Києві

Триває зголошення на участь у міжнародній науковій конференції «"Рівні до рівних, вільні до вільних": Люблінська унія 1569 року в історії Центрально-Східної Європи», яка відбудеться 24 травня в Києві.

Конференцію приурочено до 450-ліття підписання Люблінської унії. 

У ній візьмуть участь історики з Білорусі (проф. Олександр Кравцевич), Великої Британії (проф. Роберт Фрост, проф. Карін Фрідріх), Литви (проф. Альфредас Бумблаускас, доктор наук Генуте Кіркене), Німеччини (проф. Матіас Нієндорф), Польщі (проф. Анджей Гіль, доктор габілітований Генрик Літвін, проф. Дорота Михалюк, доктор наук Домінік Шульц) та України (кандидат історичних наук Наталія Білоус, доктор історичних наук Дмитро Вирський, проф. Петро Кулаковський, проф. Наталія Старченко, проф. Василій Ульяновский).

Модераторами засідань виступлять проф. Наталя Яковенко, проф. Віктор Горобець та доктор габілітований Генрик Літвін.

Для учасників конференції буде забезпечено синхронний переклад.

Для участі в конференції слід надіслати дo 21 травня заявку на поштуnatalia.bankewycz@instytutpolski.org

У заявці необхідно вказати: ім’я та прізвище, посаду/установу, e-mail, номер телефону. Участь у конференції буде можливою виключно за умови попередньої реєстрації. Кількість місць обмежена.

Програму конференції можна завантажити тут. 

24 травня, п'ятниця, початок реєстрації учасників о 8.30

Місце: Дипломатична академія імені Геннадія Удовенка при МЗС України (вул. Велика Житомирська, 2).

Організатори: Польський інститут у Києві, Посольство Литовської Республіки в Україні, Інститут історії України Національної академії наук України, Дипломатична академія імені Геннадія Удовенка при МЗС України, Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин, Представництво Польської академії наук у Києві.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.