Суд в Амстердамі не виніс рішення щодо «скіфського золота»

Апеляційний суд Амстердама 16 липня не зміг винести рішення у справі про «скіфське золото» та попросив додаткову інформацію щодо спору України та окупаційної адміністрації музеїв анексованого Росією Криму.

Зазначається, що остаточне рішення суд може винести за 6-9 місяців – повідомляє Громадське.

 
ФОТО: "ЗАБУТА СПАДЩИНА"

«Сторони представили свої думки з поясненнями і думками експертів, але Апеляційному суду необхідна додаткова інформація. Сторонам надається два місяці для надання запитуваної інформації. Потім суд розгляне справу далі. Остаточне рішення можна очікувати через 6-9 місяців», — йдеться в повідомленні суду.

У березні Апеляційний суд Амстердама назвав орієнтовною датою винесення рішення у справі про «скіфське золото» — 11 червня, але потім термін змінили на липень.

11 березня суд почав розглядати апеляцію музеїв окупованого Росією Криму на рішення про повернення Україні колекції «скіфського золота».

У грудні 2016 року Окружний адміністративний суд Амстердама ухвалив рішення про те, що експонати кримських музеїв з колекції «Крим – золотий острів у Чорному морі» (так зване «скіфське золото») повинні бути повернуті в Україну.

Колекцію «скіфського золота» вивезли з Криму на виставку в археологічний музей Алларда Пірсона в Амстердамі на початку лютого 2014 року, ще до того, як півострів незаконно анексувала Росія. У зв’язку з анексією Росією Криму (яку Нідерланди не визнають) виник спір, кому повертати кримську колекцію.

Україна вимагала від музею повернути експонати.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».