Шпигунські пристрасті навколо ЧАЕС. Вийшов трейлер російського серіалу "Чорнобиль"

На Youtube виклали неофіційний трейлер російського серіалу "Чорнобиль". На відміну від однойменного серіалу телеканалу HBO, в основі сюжету лежить протиборство американського шпигуна і радянського контррозвідника.

Трейлер з'явився 24 липня на каналі актора Ігоря Петренка, який зіграв у стрічці головну роль. Щоправда, вже незабаром трейлер прибрали, але інтернет-користувачі встигли зберегти й поширити копії ролику, повідомляє Бі-Бі-Сі Україна.

Прибрали відео імовірно тому, що його не анонсували ані студія Amalgama, яка займається виробництвом серіалу, ані телеканал "НТВ", який має його показати.

Раніше режисер серіалу Олексій Мурадов заявляв, що стрічка розповість про те, "що насправді тоді трапилось".

"Ідея фільму з'явилася ще п'ять років тому. Наша історія охопить декілька періодів: за кілька годин до вибуху, сам вибух і кілька місяців після нього. Ми достатньо детально розповімо, що трапилося. Про людські долі в першу чергу. У проекті буде багато драматичних і трагічних ліній", - розповідав Мурадов.

З його слів, "існує теорія, згідно з якою американці проникли на Чорнобильську станцію".

Зйомки розпочалися в Білорусі близько року тому.

Події стрічки охоплюють період від квітня по грудень 1986 року.

Як видно з трейлеру, актор Ігор Петренко грає працівника контррозвідки КДБ Андрія Ніколаєва, який має проблеми в особистому житті.

Йому протистоїть Альберт Ленц, агент американської спецслужби. Його зіграв актор Дмитро Ульянов.

"Ленц - працівник ЦРУ, був засланий у Чорнобильську зону, щоб вести там диверсійну роботу. Але потрапивши на місце АЕС, він побачив дещо, що змінює його світогляд повністю", - розповідав про серіал Ульянов.

Видання The Hollywood Reporter раніше повідомляло, що російський Мінкульт виділив на зйомки серіалу близько 30 мільйонів рублів.

Як повідомлялося, журналісти розшукали єдиного темношкірого ліквідатора аварії на ЧАЕС.

Президент України Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України "водолазам"-ліквідаторам аварії на ЧАЕС Олексію Ананенку, Валерію Беспалову та Борису Баранову (посмертно).

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…