В Україні розпочались зйомки нового документального серіалу про Чорнобиль

У червні в Україні розпочалися зйомки документального проєкту “Чорнобиль”, який знімає кінокомпанія ММД ПРО у копродукції із німецьким продакшном Looks Film. Серіал став переможцем чотирнадцятого пітчингу Держкіно.

Про це повідомляє Локальна історія.

 
Знімальна група серіалу

"Чорнобиль" – документальний серіал, в якому йдеться не лише про трагедію, що сталась на Чорнобильській атомній електростанції, а й про події, які цьому передували.

У кожному епізоді творці фільму покажуть різні етапи історії ЧАЕС: зведення перших реакторів атомної електростанції і їхній запуск, розбудову перспективного міста Прип'ять, катастрофу і її наслідки для теперішнього та майбутнього", – зазначають у статті.

Кінокомпанія ММД ПРО підкреслює, у "Чорнобилі" зібрані свідчення безпосередніх учасників подій – свої історії розкажуть головний інженер ЧАЕС Микола Штейнберг, пожежний Петро Хміль, старший інженер управління на четвертому енергоблоці Олексій Бреус, підполковник ПВС Сергій Володін, партсекретар атомної електростанції Сергій Парашин, гвинтолітник Ігор Письменський та інші.

Окрім того, у проєкті вперше розкриють ексклюзивні архівні матеріали, інформацію з яких замовчували роками.

"Серіал, який кілька років тому випустив канал HBO, знову змусив увесь світ заговорити про наш Чорнобиль. Вважаю, що це чудовий приклад того, наскільки гучно можна і потрібно розповідати про трагедію, яка зачепила не тільки Україну, а й увесь світ.

Не применшуючи зусиль команди і художньої цінності проєкту HBO, зазначу, що цей серіал дещо далекий від достовірності й документальності відтворення подій. Саме тому ми прийняли рішення зняти "нашу відповідь HBO" – документальний серіал про Чорнобиль, який би правдиво, але при цьому у цікавій для широкої аудиторії формі, розповідав про ті події...

Наш "Чорнобиль" – це не серіал про трагедію. Це стрічка, яка показує життя міста-мрії, розкриває передумови і причини трагедії, показує обличчя людей, які вірили в краще майбутнє і будували його, і які все втратили за один день. Наш проєкт – про зв'язок поколінь і зв'язок між подіями тих часів і майбутнім кожного з нас", – каже продюсер проєкту Роман Мартиненко.

Команда проєкту вперше зніматиме ЧАЕС з води, а також зсередини реактора. Уперше відеоінтерв'ю дасть і головна архітекторка Прип'яті Марія Проценко. Ексклюзивний саундтрек, а також музичне оформлення до серіалу пише гурт ONUKA.

"Чорнобиль давно перестав бути просто техногенною катастрофою, він став культурним феноменом. Рефлексуючи на тему цієї трагедії, ми й не помітили, як сильно збагатили не тільки національну культуру, а й світову.

Створили нове життя після катастрофи. Цей серіал – ще одна спроба заглибитися в тему Чорнобиля, а через неї – в людську природу. Нашу з вами природу", – зазначає режисер проєкту Андрій Алферов.

До створення фільму долучились Державне агентство з питань кіно України та німецький телеканал ZDF. Зйомки документального українсько-німецького серіалу "Чорнобиль" триватимуть до кінця осені.

Прем'єру проєкту в Україні запланували на весну 2022 року.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.

Три могили Івана Сенченка

Боюся, ніхто з вас, хто прочитали назву, не знає Івана Сенченка. Його долю в історії української літератури вичерпно характеризує підсумковий абзац у статті на Вікіпедії: «Прожив довге, складне й цікаве життя, сповнене творчої праці. Письменник ніколи не мав почесних нагород. Ім’я його частіше згадували серед нещадно критикованих, аніж визнаних, а книжки рідко перекладалися іншими мовами». До цього треба додати, що твори його ніколи не входили до шкільних програм, а останнє його видання — книжка в серії «Бібліотека української літератури» 1990 року