Серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС таки був темношкірий. Журналісти його знайшли

Російська служба Бі-бі-сі розшукала темношкірого ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року і записала з ним інтерв’ю.

Ним виявився росіянин Ігор Хіряк, мешканець м. Череповця Вологодської області Російської Федерації.

У 1986 році йому було 19 років і він проходив строкову службу в Радянській армії в Києві.

«Здавалося почалася справжня війна», — такі враження в нього залишила кількість військової техніки і солдатів, які скупчилися в зоні відчуження.

Ігор Хіряк розповідає, що серед рядових кружляли чутки про те, що їх відправляють на ліквідацію аварії на АЕС, проте офіцери забороняли говорити про це.

Хіряк – єдиний темношкірий серед ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи. Він та його товариші по службі у 210-й понтонно-мостовій бригаді споруджували міст через р. Прип’ять, яким відбувалася евакуація мешканців зони.

Достеменно свого походження він не знає. Народився Ігор у Росії. Прадід Ігоря теж мав темну шкіру, тому він думає, що отримав його гени.

Докладніше дивіться у сюжеті:

Нагадаємо, після того, як британська акторка Карла Мері 1 червня цього року розкриткувала серіал «Чорнобиль» за відсутність темношкірих акторів, видання «TheБабель» розшукало сторінку Ігоря Хіряка у соцмережі Вконтакті. Тоді журнаістам не вдлося зв’язатися з ліквідатором.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.