100-річчя переможної Вапнярської операції Армії УНР відзначили на місці боїв

Днями минає 100 років успішної Вапнярської операції Дієвої армії УНР (26—31 липня 1919 року). На місці переможних боїв ювілей відзначили військово-історичною реконструкцією, меморіальною дошкою та іншими культурними заходами.

Про це повідомляє прес-служба Вінницької облради.

На фасаді залізничної станції, за яку точилися запеклі бої, відкрили меморіальну дошку героям Вапнярського бою.

 
Дошка на честь перемоги уАрмії УНР  Вапнярці на будівлі залізничної станції
Богдан галайко

У місцевому будинку культури відбулася презентація інтерактивної стели виставки "100-річчя Української революції". Відтак пройшов "живий урок історії" на тему історії перемоги під Вапняркою, після чого містяни вшанували пам'ять вояків доби УНР.

На стадіоні "Локомотив" військово-історичні реконструктори відтворили бій Армії УНР із Червоною армією за Вапнярку в 1919 році.

 
Історичні реконструктори частин Армії УНР, які билися за Вапнярку в липні 1919 року
богдан галайко

Бої за важливий залізничний вузол Вапнярка увінчалися перемогою 3-ї пішої дивізії українського війська під командуванням полковника Олександра Удовиченка. Українські солдати розгромила пдрозліли 45-ї стрілецької дивізії Червоної армії, за що дивізія одержала почесна найменування "Залізна".

 
Постер, присвячений командувачу українськими силами у Вапнярській операції Армії УНР Олександрові Удовиченку, створений Центром історії Вінниці, Вінницьким історичним товариством і дизайнером Андрієм Іванченком

Центр історії Вінниці опублікував на своїй сторінці у "Фейсбуці" батальйну картину пензля Артура Орльонова, присвячену вуличним боям за станцію Вапнярка. Картина створена на замовлення Вінницького історичного товариства за сприяння Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОДА.

 
Атака 1-го куреня 7-го Синього полку 3-ї дивізії Армії УНР на чолі із сотником Спиридоном Довгалем на ст. Вапнярка, 26 липня 1919 року. Автор: Артур Орльонов, консультант: Олександр Федоришен

На ній зображена переможна атака 1-го куреня 7-го Синього полку 3-ї дивізії Армії УНР на чолі із сотником Спиридоном Довгалем, підрозділ якого несподіваним обхідним маневром взяв під свій контроль залізничну станцію Вапнярка з південного напрямку надвечір 26 липня 1919 року.

Історичним консультантом картини виступив директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?