Історичний будинок у Львові хочуть замінити офісним центром. Львів'яни проти

26 липня виконавчий комітет Львівської міської ради увалив дозволити знести "будинок Терлецьких" в історичному центрі міста. На його місці планують зведення офісного центру.

Історичний будинок розташований на вул. Сахарова, 52, повідомляє Львівський портал.

Рішення ухвалили на підставі висновку головного архітектора Львова Юліана Чаплінського про те, що будівля не є історичною і в 1990-х її вже частково перебудовували.

Шість із восьми членів виконавчого комітету проголосували за дозвіл на знесення будинку та нове будівництво на його місці.

Колишній будинок Терлецьких на вул. Сахарова
Колишній будинок Терлецьких на вул. Сахарова
Ігор Чорновол

Забудовником, який придбав ділянку, на якій стоїть будинок Терлецьких, є ТзОВ "Інсула Інвест".

Того ж дня, коли будинок ухвалили знести, на сайті ЛМР з'явилася електронна петиція з проханням до влади міста зберегти будинок Терлецьких.

Як пише "Гал-Інфо", автор петиції львів'янка Лідія Конюх так аргументує своє прохання:

"Будинок Терлецького, побудований в 1907 році є окрасою вулиці Сахарова. Охайний, гарно збережений, тішить око львівян. Окрім того, перехрестя Сахарова - Горбачевського є вщент закорковане і не тільки в час пік. Тому нове будівництво ще більше ускладнить пересування по цих вулицях. 

А ще нова будова буде підключена до старих комунікацій що приведе ще до більшого затоплення вулиці під час опадів. Та і врешті, досить ущільнювати вже сформовані мікрорайони і руйнувати".

Будинок на вул. Сахарова, 52 звели 1907 року. Він належав Михайлу Терлецькому – відомому аптекареві  та меценату, єдиному у Львові українцеві, який мав власну аптеку "Під Чорним орлом". Аптека стала своєрідним культурним осередком для зустрічей і співпраці української еліти в умовах польської експансії.

М.Терлецький був меценатом і робив чималі пожертви на громадські та наукові товариства. Безкоштовно відпускав ліки для хворих лікарні Андрея Шептицького.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".