У Києві відкрили виставку артефактів до 5-річчя звільнення міст сходу України. ФОТО

До 5-ої річниці звільнення міст Донецької та Луганської областей у Києві відкрили виставку, на якій показали переможні українські прапори, що були підняті над визволеними Краматорськом, Маріуполем та Щастям, а також унікальні речі, пов’язані із загиблими героями в російсько-українській війні.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: УІНП

У презентації проєкту взяли участь родини загиблих, учасники подій та представники органів влади.

Перший заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Аліна Шпак наголосила:

«Усе суспільство має пам’ятати, що війна буде тривати рівно доти, доки буде жити останній українець, який буде готовий віддати життя за свою землю.

І саме такі виставки мають нагадувати нам про те, що десь там іде війна і хтось саме в цю хвилину віддає своє життя за те, щоб ми жили тут спокійно. Ми своє повернемо і хай ніхто в цьому не сумнівається».

 
Фото: УІНП

П’ять років війни. П’ять років боротьби нашого народу проти російської агресії на Сході України. У ці дні влітку 2014 року за населені пункти Луганської та Донецької областей тривала запекла боротьба. У боях українські воїни віддавали свої життя, але здобували перемогу – звільняли рідні міста.

Ветеран російсько-української війни, кавалер Ордену «За мужність» ІІІ ступеню, заступник Міністра у справах ветеранів України Олександр Терещенко сказав:

«Війна змінила мене не лише фізично, вона повністю перевернула мій світогляд, моє відношення до незалежності. Ніколи не забуду, коли сидячи на броні БТР під блакитно-жовтим прапором, їдемо через село, яке на передовій, і бабусі виходять та хрестять нас. У такі миті ти розумієш, що для цих жителів немає іншого захисту. Їм ні на кого розраховувати, окрім як на нас».

 
Фото: УІНП

Організатори виставки: Національний музей історії України у Другій світовій війні та Український інститут національної пам’яті.

 
Фото: УІНП

На виставці представлено 42 фотографії, які розповідають про хронологію подій визволення Маріуполя, Слов’янська, Краматорська, Сєвєродонецька, Лисичанська і ще десятка населених пунктів.

 
Фото: УІНП

Про долі учасників боїв розповідають артефакти. Це 16 персональних комплексів, зокрема – загиблих захисників рідної землі Героя України Сергія Кульчицького, Богдана Вовненка, Степана Чубенка, Оганеса Петросяна та Романа Власюка.

 
Фото: УІНП

Чотири предмети живопису графічної серії «Чорний календар», авторами яких стали художники свідки окупації Краматорська Сергій Друзяка та Сергій Литвинов, – це свідчення факту, що навіть страхіття війни можуть стати поштовхом до творення мистецтва. Обидва мистці на власні очі пересвідчилися, що приніс із собою «русскій мір». Із їхніх спогадів:

«Захоплення державних установ, СБУ… Озброєні таргани розповзлися містом. Удома паралізована мати, у Друзяки – теж лежача. Обстріли відбуваються цілодобово. Костюмовані патрулі – російські «командировочные» – снують усюди. Відбуваються вибіркові арешти, перевірки паспортів.

Більшість місцевої влади лягла під “колорадів”. Страх оселився в місті. Сепаратисти під кайфом віджимають власність. “Русскій мір” ощетинився кулеметними точками по усьому місту. Скелети згорілих автобусів і тролейбусів розкидані Краматорськом. Будь проклятий “русскій мір”».

 
Фото: УІНП

Частину представлених на виставці матеріалів, зібрану працівниками музею нещодавно під час відрядження до Донецької та Луганської областей, широкий загал побачить вперше.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"