Листування прихильників польсько-українського примирення презентували у Львові

У Львові презентували книгу з піввіковим листуванням польського та українського емігрантів Єжи Гедройця і Богдана Осадука. Видання "Кореспонденція 1950-2000" містить 855 листів

Презентація відбулася під час 88-мої Оссолінської зустрічі  у Львівській бібліотеці імені Василя Стефаника, повідомляє часопис "Ї" з посланням на Польсько-український портал. 

 
З ліва на право Богуміла Бердиховська, Тарас Возняк та Вікторія Маліцька
Ігор Тимоць

Листування Гедройця (1906-2000) з Осадчуком (1920-2011),  – це обширний том, що містить 855 листів, написаних у 1950-2000 роках. Співупорядни книги дослідниця польсько-українських відносин Богуміла Бердиховська розповіла, наскільки сильно вплинула на сучасні відносини між Польщею і Україною ця група емігрантів. 

"У книзі зібрано листвування двох інтелектуалів протягом піввіку. – розповіла Бердиховська. – У Польщі та в більшій мірі в Україні мало досліджено вплив еміграції на сучасний стан справ в обох державах і відносини між країнами. А вплив був великим. По-перше, це листування показує цілковиту відданість обох емігрантів відродженню незалежності Польщі та України. По-друге, відданість їх життя встановленню добрих дружніх відносин між незалежними Польщею та Україною. Постать Гедройця знана в Польщі й навіть в Україні. Натомість постать Осадчука мало відома в Польщі й ще менше в Україні. А це видатна особа, яка багато зробила з Німеччини для підтримки України".

Тарас Возняк, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, розповів натомість, що будь-який формат устрою держав, інституцій і міждержавних відносин спочатку зʼявляється як ідея в головах інтелектуалів та політиків. Так свого часу виникли ідеї ЄС, НАТО.  

 
Збірку листування впорядкували Богуміла Бердиховська та Марек Жебровський, видало видавництво Kolegium Europy Wschodniej
Kolegium Europy Wschodniej

Так само, на його думку, Гедройць та Осадчук протягом десятиліть осмислювали, як здобути незалежність своїх країн і збудувати дружні віднсини між Польщею та Україною. Досягнення добросусідських відносин між Польщею та Україною в 1990-х – це, зокрема, заслуга цих інтелектуалів.

Оссолінські зустрічі – регулярні зустрічі у львівській бібліотеці імені Василя Стефаника, присвячені польсько-українським темам. Сучасна бібліотека Стефаника була колись частиною бібліотеки імені Оссолінських. Усі Оссолінські зустрічі відбуваються під патронатом Генконсульства Польщі в Україні.

ДОВІДКА:

Богдан Осадчук народився в 1920 році в Коломиї. Дитинство і юність провів у Польщі. У 1940-х вивчав міжнародне право та історію Східної Європи в Берлінському університеті. Навчання продовжив в Українському вільному університеті в Мюнхені, де захистив кандидатську дисертацію про радянську політику в період від Леніна до Хрущова.

З 1966 року – професор новітньої історії Східної Європи у Вільному університеті Берліна. Захистив докторську дисертацію щодо планів Юзефа Пілсудськогопровести превенційну війну проти Адольфа Гітлера. В еміграції працював журналістом.

У 1950 році на берлінському антикомуністичному Конгресі вільної культури познайомився з Гедройцем. Під псевдонімом "Берлінець" активно публікував матеріали у часописі "Культура", головним редактором якого був Гедройць. У 1990-х Осадчук був позаштатним радником президента України Леоніда Кучми щодо польсько-українських відносин.

У 2001 році отримав орден «Білого Орла» – найвищу урядову нагороду Польщі.  У 2009 році, "відзначаючи науковий доробок і активну роль в справі польсько-українського примирення" глава МЗС Польщі Радослав Сікорський нагородив почесною відзнакою Bene Merito. Ініціював створення Європейського колегіуму польських та українських університетів (EKPiUU) у Любліні. 

Єжи Гедройць – польський публіцист і громадський діяч, засновник і головний редактор паризького часопису "Культура". Активний прихильник польсько-української співпраці, противник взаємних територіальних та інших претензій. Прагнув формування добросусідських взаємин Польщі з її східними сусідами: Литвою, Білоруссю, Україною.

З ініціативи і коштом Гедройця зʼявилася антологія української літератури 1917–1933 років "Розстріляне відродження". 

Головною тезою Гедройця була "не буде справді вільних поляків, чехів чи угорців без вільних українців, білорусів чи литовців". Він виступив за концепцію "Не може бути вільної Польщі без вільної України". 

Погляди та ідеї Гедройця сприяли розвалу СРСР, зближенню та подальшій співпраці між поляками та українцями у роки незалежності України. Гедройць був радником президента Польщі Александра Квасневського щодо польсько-українських відносин.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.