Листування прихильників польсько-українського примирення презентували у Львові

У Львові презентували книгу з піввіковим листуванням польського та українського емігрантів Єжи Гедройця і Богдана Осадука. Видання "Кореспонденція 1950-2000" містить 855 листів

Презентація відбулася під час 88-мої Оссолінської зустрічі  у Львівській бібліотеці імені Василя Стефаника, повідомляє часопис "Ї" з посланням на Польсько-український портал. 

 
З ліва на право Богуміла Бердиховська, Тарас Возняк та Вікторія Маліцька
Ігор Тимоць

Листування Гедройця (1906-2000) з Осадчуком (1920-2011),  – це обширний том, що містить 855 листів, написаних у 1950-2000 роках. Співупорядни книги дослідниця польсько-українських відносин Богуміла Бердиховська розповіла, наскільки сильно вплинула на сучасні відносини між Польщею і Україною ця група емігрантів. 

"У книзі зібрано листвування двох інтелектуалів протягом піввіку. – розповіла Бердиховська. – У Польщі та в більшій мірі в Україні мало досліджено вплив еміграції на сучасний стан справ в обох державах і відносини між країнами. А вплив був великим. По-перше, це листування показує цілковиту відданість обох емігрантів відродженню незалежності Польщі та України. По-друге, відданість їх життя встановленню добрих дружніх відносин між незалежними Польщею та Україною. Постать Гедройця знана в Польщі й навіть в Україні. Натомість постать Осадчука мало відома в Польщі й ще менше в Україні. А це видатна особа, яка багато зробила з Німеччини для підтримки України".

Тарас Возняк, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького, розповів натомість, що будь-який формат устрою держав, інституцій і міждержавних відносин спочатку зʼявляється як ідея в головах інтелектуалів та політиків. Так свого часу виникли ідеї ЄС, НАТО.  

 
Збірку листування впорядкували Богуміла Бердиховська та Марек Жебровський, видало видавництво Kolegium Europy Wschodniej
Kolegium Europy Wschodniej

Так само, на його думку, Гедройць та Осадчук протягом десятиліть осмислювали, як здобути незалежність своїх країн і збудувати дружні віднсини між Польщею та Україною. Досягнення добросусідських відносин між Польщею та Україною в 1990-х – це, зокрема, заслуга цих інтелектуалів.

Оссолінські зустрічі – регулярні зустрічі у львівській бібліотеці імені Василя Стефаника, присвячені польсько-українським темам. Сучасна бібліотека Стефаника була колись частиною бібліотеки імені Оссолінських. Усі Оссолінські зустрічі відбуваються під патронатом Генконсульства Польщі в Україні.

ДОВІДКА:

Богдан Осадчук народився в 1920 році в Коломиї. Дитинство і юність провів у Польщі. У 1940-х вивчав міжнародне право та історію Східної Європи в Берлінському університеті. Навчання продовжив в Українському вільному університеті в Мюнхені, де захистив кандидатську дисертацію про радянську політику в період від Леніна до Хрущова.

З 1966 року – професор новітньої історії Східної Європи у Вільному університеті Берліна. Захистив докторську дисертацію щодо планів Юзефа Пілсудськогопровести превенційну війну проти Адольфа Гітлера. В еміграції працював журналістом.

У 1950 році на берлінському антикомуністичному Конгресі вільної культури познайомився з Гедройцем. Під псевдонімом "Берлінець" активно публікував матеріали у часописі "Культура", головним редактором якого був Гедройць. У 1990-х Осадчук був позаштатним радником президента України Леоніда Кучми щодо польсько-українських відносин.

У 2001 році отримав орден «Білого Орла» – найвищу урядову нагороду Польщі.  У 2009 році, "відзначаючи науковий доробок і активну роль в справі польсько-українського примирення" глава МЗС Польщі Радослав Сікорський нагородив почесною відзнакою Bene Merito. Ініціював створення Європейського колегіуму польських та українських університетів (EKPiUU) у Любліні. 

Єжи Гедройць – польський публіцист і громадський діяч, засновник і головний редактор паризького часопису "Культура". Активний прихильник польсько-української співпраці, противник взаємних територіальних та інших претензій. Прагнув формування добросусідських взаємин Польщі з її східними сусідами: Литвою, Білоруссю, Україною.

З ініціативи і коштом Гедройця зʼявилася антологія української літератури 1917–1933 років "Розстріляне відродження". 

Головною тезою Гедройця була "не буде справді вільних поляків, чехів чи угорців без вільних українців, білорусів чи литовців". Він виступив за концепцію "Не може бути вільної Польщі без вільної України". 

Погляди та ідеї Гедройця сприяли розвалу СРСР, зближенню та подальшій співпраці між поляками та українцями у роки незалежності України. Гедройць був радником президента Польщі Александра Квасневського щодо польсько-українських відносин.

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін