АНОНС: Довженко-Центр відкриває мультимедійний Музей Кіно

12 вересня День українського кіно та 25-річчя Довженко-центру відзначать відкриттям Музею кіно. Прем'єрна мультимедійна виставка "ВУФКУ. LOST & FOUND" розповість про українську кінореволюцію 1920-х.

Виставка "ВУФКУ. Lost & Found" та паралельна програма розкриють історію міжнародного успіху Всеукраїнського фотокіноуправління — державної організації, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію.

ВУФКУ об'єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно, спричинивши справжню "кіноманію". Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок — наші фільми показували в Німеччині, Франції, Нідерландах, Британії, США та Канаді.

 

Логотип ВУФКУ, художник Олександр Довженко (імовірно 1924 рік)

Уклавши угоди з такими ключовими гравцями індустрії, як Kodak, Pathé та Agfa, ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі та вже серед сучасників здобуло славу "українського Голлівуду". 

Мультимедійна експозиція у відновлених приміщеннях Довженко-центру площею 1500 кв. м представить експонати з провідних українських музеїв та небачені скарби з колекції Довженко-центру. Рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х. 

 

"Виставка "ВУФКУ. Lost & Found" — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його "декомунізація"? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном "Розстріляне відродження", ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х", — говорить Іван Козленко, генеральний директор Довженко-центру.

До створення експозиції долучилися відомі сучасні автори: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик.

Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-центру, що розпочалось 2012 року публічними показами українського німого кіно з сучасними саундтреками. Відтоді в культурний обіг повернуто десятки фільмів, віднайдених в Україні та за кордоном.

Медіатека Довженко-центру також презентує сайт https://vufku.org/ — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

Кураторська група: Станіслав Мензелевський, Анна Онуфрієнко, Олександр Телюк

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

ПАРАЛЕЛЬНА ПРОГРАМА:

Музичні кіноперформанси "КОЛО ДЗИГИ" - Репрем'єри заборонених та віднайдених німих фільмів виробництва ВУФКУ із сучасними саундтреками у живому виконанні DZ`OB, Вагоновожатих, Мар'яни Садовської.

Кінолекторій "КУЛЬТУРФІЛЬМ" за участю українських та світових дослідників кіно.

Кіноклуб "OLDSCHOOL": покази відреставрованих версій фільмів ВУФКУ.

Екскурсії експозицією для дітей, родин.

Графік подій "Паралельної програми" буде оголошено згодом.

 

12 вересня, четвер,

17.00 - прес-конференція з організаторами виставки "ВУФКУ. LOST & FOUND" 

18.00 - кураторська екскурсію експозицією для журналістів

19.00 - урочисте відкриття виставки "ВУФКУ. LOST & FOUND"

20.00 - кіноперформанс "Нариси радянського міста"(1929) з новим саундтреком наживо гурту DZ`OB (Вхід за квитками).

Виставка працюватиме до 22:00

Місце: 1 і 5 поверхи Довженко-Центру (м. Київ, вул. Васильківська, 1, станція метро "Голосіївська").

Вхід вільний.

Виставка діятиме з 13 вересня по 1 грудня 2019 року, 12:00 - 20:00

Вихідні дні - понеділок, вівторок.

Вхідний квиток – 80 грн., пільговий – 50 грн (школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення).

Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

 

 

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".

Німецька весна на Слобожанщині: війська кайзера та українські гайдамаки в спогадах місцевих

Весна 1918 року. Імперська армія Німеччини та Збройні сили Австро-Угорщини разом з Армією УНР звільняють Українську Народну Республіку від більшовиків. Українсько-німецький наступ пролягав через Слобожанщину і зупинився в районі села Лиски. Публікуємо спогади місцевих мешканців, які були свідками визволення Харківщини.