Держава взяла під охорону будинок "Слово" та ще 11 об'єктів по Україні. СПИСОК

12 об'єктів культурної спадщини національного значення на Харківщині, Дніпропетровщині, Львівщині та Одещині уряд вніс до Державного реєстру нерухомих пам'яток. У списку - будинок письменників "Слово", будівля Галицького сейму, храми та інші історичні споруди.

Відповідну постанову ухвалив Кабінет Міністрів України на засіданні 21 серпня, повідомляє Урядовий портал.

"Ми молода держава, але з тисячолітньою історією, і ті пам'ятки, які в нас є, дають нам великі сенси та усвідомлення свого славного історичного коріння, саме тому дуже важливо зберегти цю культурну для наших нащадків", – наголосив Міністр культури України Євген Нищук.

У Дніпропетровській області пам'ятками стали: 

- Будинок громадського зібрання (1912 рік, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 6);

- Будинок міської управи (1903 рік, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 47);

- Будинок земської лікарні (1837-1845 роки, м. Дніпро, пл. Соборна, 14);

- Вознесенська церква (1824 рік, с. Семенівка Криничанського району).

6 об'єктів внесли в реєстр у Львівській області:

- Будинок канцелярії Галицького сейму (1907- 1909 роки, м. Львів, вул. Листопадового чину, 5а);

- Адміністративний будинок (1886 – 1887 роки, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 16); 

- Будівля Галицького сейму (1877 – 1881 роки, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 9);

- Каплиця св. Параскеви (1739-1741 роки, с. Підкамінь Бродівського району);

- Монумент (XVII століття, с. Новий Милятин Буського району);

- Каплиця Богоявлення Господнього (1600 рік, 1762 рік, с. Новий Став Кам'янка-Бузького району).

В Одесі пам'яткою визнали палац (об'єм фасадної будівлі) за адресою Приморський бульвар, 9 (1829-1830 роки, середина ХІХ століття, 1949 – 1953 роки).

У Харкові таким став житловий будинок "Слово" (1926-1929 роки, 1930 – 1996 роки, вул. Культури, 9), де в радянський час жили відомі нині письменники. Багато з них зазнали репресій у 1930-ті роки.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".