Окупанти розмірковують над перейменуванням Криму

Окупаційна влада Криму обговорить ідею закріпити за анексованою АРК подвійну назву Республіка Крим – Таврида.

Про це з посиланням на російські ЗМІ повідомляє "Українська правда".

З пропозицією про перейменування виступив глава національно-культурної автономії кримських греків "Таврида" Іван Шонус. На його думку, подвійна назва "дозволить закріпити за півостровом російський статус".

 

Так званий "віце-прем'єр уряду Криму, постпред республіки при президентові РФ" Георгій Мурадов вважає цю ідею гідною для обговорення в різних органах окупаційної влади в разі, якщо жителі півострова підтримають це.

За словами Мурадова, в Росії "цілий ряд регіонів, таких як Північна Осетія – Аланія, Республіка Саха (Якутія), які застосовують історичну частину в своїй назві".

У свою чергу, глава громадської палати Криму Григорій Іоффе виступив проти перейменування і назвав це "порожніми клопотами". На його думку, "гра в назви і зміна назви тільки розділить суспільство і породить непотрібні суперечки".

При цьому він підкреслив, що палата за потреби може розглянути таку ініціативу, якщо надійде "належна аргументація".

Український історик Андрій Плахонін пригадав, як схожі зміни в Криму планували нацисти. 

"Крим-Таврида в цьому проекті це щось більше Криму сьогодні – історично давніше за Кримське ханства (а, відповідно, у Киримли такі ж права вважатися корінним народом, як і у росіян), географічно – [білше за] півостров Крим. Здається, минулого разу так вільно поводилися з історією та географією Криму нацисти.

Виходить новий Generalbezirk Taurien – щось на зразок так і не реалізованого генерального округу Таврія, задуманого в Міністерстві східних окупованих територій Розенберга. Ну нічого, нацисти задумали, а їх старовинні партнери втілять. Звичайно, якщо ми з вами цій триколірній чумі не завадимо",  пише він у Facebook.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?