75 років від початку депортації українців. Програма заходів

9 вересня 2019 року виповнюється 75 років від початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини.

У 1944–1946 роках, понад 482 тисячі українців примусово позасудово переселили до УРСР. Це брутально здійснили комуністичні режими СРСР і Польщі із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей.

Виселяли українців у різні регіони УРСР – від Галичини до Причорномор'я, Слобожанщини та Донеччини.

У 1947 році тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада в ході Акції "Вісла" депортувала на північ і захід Польщі. Впродовж кількох місяців було депортовано майже 150 тисяч українців.

Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948, 1951 роках.

На вшанування 75-х роковин початку депортації Український інститут національної пам'яті спільно з партнерами 9 вересня 2019 року проводить Всеукраїнські меморіальні заходи до Дня Пам'яті українців – жертв примусового виселення у зв'язку 75-ми роковинами початку депортації українців з Лемківщини, Любачівщини, Надсяння, Холмщини,  Південного Підляшшя, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 рр.

 

Програму Всеукраїнських меморіальних заходів публікує офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті

Понеділок, 9 вересня 2019 р.

10:00 - 13:00

Круглий стіл: "Відновлення національної пам'яті про злочин тотального виселення українців–автохтонів з історичних земель". 

Відкриття виставки "ВИГНАННЯ. До 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Любачівщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Західної Бойківщини". 

Адреса: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 60. 

ВХІД ВІЛЬНИЙ 

15:00 - 16:00

Мітинг-реквієм та молебень біля Пам'ятного Хреста жертвам голодомору та політичних репресій в Україні (покладання квітів, панахида). 

Адреса: м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні, 3.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

17:00 - 21:00

Пам'ятна академія за участю представників державної влади, духовенства, ЗМІ, делегацій товариств депортованих українців. 

Драма-концерт "Вигнані з Раю", Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка. 

Адреса: Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, м. Київ, площа Івана Франка, 3. 

ВХІД ВІЛЬНИЙ

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.