Український ПЕН-центр обурений спробами Медведчука заборонити книжку «Справа Василя Стуса»

"Український ПЕН вважає абсурдною заборону видання та розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”. Ми впевнені, що така заборона є непропорційним обмеженням свободи інформації та свободи слова".

Так заяву ПЕН поширив у п'ятницю, 6 вересня.

Публікуємо її в повному обсязі:

"29 серпня стало відомо, що депутат Верховної Ради України ІХ скликання Віктор Медведчук подав до Дарницького районного суду міста Києва позов про захист честі, гідності й ділової репутації та спростування недостовірної інформації до Вахтанґа Кіпіані, харківського видавництва "Віват" і харківської друкарні "Юнісофт", які цього року видали книгу "Справа Василя Стуса".

Видання, якому надано гриф "Бібліотека Українського ПЕН", містить фрагменти 6 томів архівно-слідчої справи Василя Стуса 1980 року.

Віктор Медведчук був захисником Стуса у цьому процесі.

Тоді поет отримав максимальний термін покарання 10 років позбавлення волі та 5 років заслання за ч.2 ст. 62 КК УРСР "Антирадянська агітація та пропаганда", а в ніч з 4 на 5 вересня 1985 року Василь Стус помер у колонії.

Віктор Медведчук вбачає образу своєї честі, гідності та ділової репутації у 9 конкретних фразах у розлогій післямові Вахтанґа Кіпіані і вимагає, серед іншого, заборонити видання та розповсюдження "у будь-якій формі та на будь-якій території" примірників книги.

 

Український ПЕН вважає абсурдною заборону видання та розповсюдження книги "Справа Василя Стуса" обсягом 688 сторінок, навіть якщо судом буде встановлено, що у дев'яти фразах із неї мало місце розповсюдження недостовірної інформації, яка ображає честь і гідність позивача.

Ми впевнені, що така заборона є непропорційним обмеженням свободи інформації та свободи слова. Українці мають безсумнівне право на доступ до архівних документів про розгляд кримінальної справи, яка призвела до загибелі національного генія.

На нашу думку, держава мала би подбати про видання 6 томів архівно-слідчої справи Василя Стуса в повному обсязі".

Заяву від імені ПЕН підписали Андрій Курков, Оля Гнатюк, Тетяна Терен, Леонід Фінберг, Євген Захаров, Олена Стяжкіна, Лариса Денисенко, Остап Сливинський.

Нагадуємо. 29 вересня головний редактор сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані повідомив на своїй facebook-сторінці, що отримав позов від Віктора Медведчука. Позивач вимагає заборонити розповсюдження (продаж) книжку "Справа Василя Стуса" у будь-якій формі і на будь-якій території. Позов поданий на захист честі, гідності та ділової репутації та  вимагає спростування недостовірної інформації. Суд призначений на 2 жовтня. 

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.