Український ПЕН-центр обурений спробами Медведчука заборонити книжку «Справа Василя Стуса»

"Український ПЕН вважає абсурдною заборону видання та розповсюдження книги “Справа Василя Стуса”. Ми впевнені, що така заборона є непропорційним обмеженням свободи інформації та свободи слова".

Так заяву ПЕН поширив у п'ятницю, 6 вересня.

Публікуємо її в повному обсязі:

"29 серпня стало відомо, що депутат Верховної Ради України ІХ скликання Віктор Медведчук подав до Дарницького районного суду міста Києва позов про захист честі, гідності й ділової репутації та спростування недостовірної інформації до Вахтанґа Кіпіані, харківського видавництва "Віват" і харківської друкарні "Юнісофт", які цього року видали книгу "Справа Василя Стуса".

Видання, якому надано гриф "Бібліотека Українського ПЕН", містить фрагменти 6 томів архівно-слідчої справи Василя Стуса 1980 року.

Віктор Медведчук був захисником Стуса у цьому процесі.

Тоді поет отримав максимальний термін покарання 10 років позбавлення волі та 5 років заслання за ч.2 ст. 62 КК УРСР "Антирадянська агітація та пропаганда", а в ніч з 4 на 5 вересня 1985 року Василь Стус помер у колонії.

Віктор Медведчук вбачає образу своєї честі, гідності та ділової репутації у 9 конкретних фразах у розлогій післямові Вахтанґа Кіпіані і вимагає, серед іншого, заборонити видання та розповсюдження "у будь-якій формі та на будь-якій території" примірників книги.

 

Український ПЕН вважає абсурдною заборону видання та розповсюдження книги "Справа Василя Стуса" обсягом 688 сторінок, навіть якщо судом буде встановлено, що у дев'яти фразах із неї мало місце розповсюдження недостовірної інформації, яка ображає честь і гідність позивача.

Ми впевнені, що така заборона є непропорційним обмеженням свободи інформації та свободи слова. Українці мають безсумнівне право на доступ до архівних документів про розгляд кримінальної справи, яка призвела до загибелі національного генія.

На нашу думку, держава мала би подбати про видання 6 томів архівно-слідчої справи Василя Стуса в повному обсязі".

Заяву від імені ПЕН підписали Андрій Курков, Оля Гнатюк, Тетяна Терен, Леонід Фінберг, Євген Захаров, Олена Стяжкіна, Лариса Денисенко, Остап Сливинський.

Нагадуємо. 29 вересня головний редактор сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані повідомив на своїй facebook-сторінці, що отримав позов від Віктора Медведчука. Позивач вимагає заборонити розповсюдження (продаж) книжку "Справа Василя Стуса" у будь-якій формі і на будь-якій території. Позов поданий на захист честі, гідності та ділової репутації та  вимагає спростування недостовірної інформації. Суд призначений на 2 жовтня. 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.