Суддя, який визнав Стуса “особливо небезпечним рецидивістом”, “вибив” собі підвищення пенсії

Окружний адміністративний суд Києва повністю задовольнив позов колишнього судді Київського обласного суду Петра Фещенка та зобов’язав Пенсійний фонд провести йому перерахунок у виплаті щомісячного довічного грошового утримання. Свого часу колишній служитель Феміди був головуючим у кримінальній справі, де українського поета Василя Стуса звинувачували в “антирадянській діяльності та пропаганді”.

Про це повідомляє Главком.

 

Зазначають, що колишній служитель Феміди наголосив у позові, що отримує щомісячну пенсію у розмірі 90% суддівської винагороди. Однак після зміни самого розміру виплат позивач почав домагатися перерахунку коштів у Головному управлінні Пенсійного фонду в Києві.

Зокрема, наполягав на перерахунку, починаючи з січня 2020 року. Для цього надав довідку вже ліквідованого Апеляційного суду Київської області. Натомість Пенсійний фонд відповів відмовою.

Тоді Фещенко у березні 2021 року подав до суду. Окружний адмінсуд з'ясував, що право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші, які працювали суддями й вийшли у відставку.

Окремо суд посилався на твердження Конституційного суду, який вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує чинний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.

До прикладу, нині оклад судді апеляційного суду становить понад 105 тисяч гривень.

Окружний адмінсуд зробив висновок, що в екссудді Фещенка з'явилася підстава на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання після рішення Конституційного суду від 18 лютого 2020 року, який визнав неконституційним один із пунктів закону про судоустрій і статус суддів.

Крім цього, суд стягує з Пенсійного фонду на користь позивача 908 гривень судового збору.


Як відомо, Петро Фещенко був головуючим у кримінальній справі за обвинуваченням українського поета Василя Стуса в "антирадянській діяльності та пропаганді". 2 жовтня 1980 року Фещенко дав Василю Стусу 10 років тюрми, половину з яких поет мав відбути у виправно-трудовій колонії, звідки той так і не повернувся. Суд також визнав Стуса "особливо небезпечним рецидивістом".

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.