АНОНС: Лекція “Виселення українців з Польщі до УРСР у 1944-1946 рр.”

Найбільша депортація українців із Польщі до УРСР у 1944-1946 рр. — мало знана сторінка нашої історії. Тоді близько 100 000 людей із загального числа 488 тис. депортованих потрапили в області українського Півдня і лише згодом змогли перебратися в західні регіони.

Лектор розповідатиме про кілька історичних земель: Таврію, Галичину, Волинь, Закерзоння, повідомляють організатори "Пам'ять Нації".

 

Лектор розповість, якими були цілі та причини т.зв. обміну населенням між УРСР та Польщею; за якими напрямками розселяли українців з Польщі; як відбувався процес втечі з областей Півдня та Сходу на Західну Україну; про адаптацію переселенців з Польщі в УРСР та відродження знань про українські етнічні землі в Польщі за часів незалежності України.

Водночас лектор пояснить різницю поміж даною депортацією і операцією "Вісла", котра була проведена в межах польської держави в 1947 р. і призвела до повного припинення української екзистенції на цих теренах.

Лектор: Роман Кабачій, історик та публіцист, доктор Ph.D в галузі новітньої історії, автор книги "Вигнані на степи".

Час: 7 вересня, субота, 16:00

Місце: Козацький дім, пров. Т.Шевченка, 5 (2 поверх), м. Київ, ст.м. Майдан Незалежності.

Кількість місць обмежена. Реєстрація за посиланням.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.