АНОНС: Лекція “Виселення українців з Польщі до УРСР у 1944-1946 рр.”

Найбільша депортація українців із Польщі до УРСР у 1944-1946 рр. — мало знана сторінка нашої історії. Тоді близько 100 000 людей із загального числа 488 тис. депортованих потрапили в області українського Півдня і лише згодом змогли перебратися в західні регіони.

Лектор розповідатиме про кілька історичних земель: Таврію, Галичину, Волинь, Закерзоння, повідомляють організатори "Пам'ять Нації".

 

Лектор розповість, якими були цілі та причини т.зв. обміну населенням між УРСР та Польщею; за якими напрямками розселяли українців з Польщі; як відбувався процес втечі з областей Півдня та Сходу на Західну Україну; про адаптацію переселенців з Польщі в УРСР та відродження знань про українські етнічні землі в Польщі за часів незалежності України.

Водночас лектор пояснить різницю поміж даною депортацією і операцією "Вісла", котра була проведена в межах польської держави в 1947 р. і призвела до повного припинення української екзистенції на цих теренах.

Лектор: Роман Кабачій, історик та публіцист, доктор Ph.D в галузі новітньої історії, автор книги "Вигнані на степи".

Час: 7 вересня, субота, 16:00

Місце: Козацький дім, пров. Т.Шевченка, 5 (2 поверх), м. Київ, ст.м. Майдан Незалежності.

Кількість місць обмежена. Реєстрація за посиланням.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками