АНОНС: Лекція “Виселення українців з Польщі до УРСР у 1944-1946 рр.”

Найбільша депортація українців із Польщі до УРСР у 1944-1946 рр. — мало знана сторінка нашої історії. Тоді близько 100 000 людей із загального числа 488 тис. депортованих потрапили в області українського Півдня і лише згодом змогли перебратися в західні регіони.

Лектор розповідатиме про кілька історичних земель: Таврію, Галичину, Волинь, Закерзоння, повідомляють організатори "Пам'ять Нації".

 

Лектор розповість, якими були цілі та причини т.зв. обміну населенням між УРСР та Польщею; за якими напрямками розселяли українців з Польщі; як відбувався процес втечі з областей Півдня та Сходу на Західну Україну; про адаптацію переселенців з Польщі в УРСР та відродження знань про українські етнічні землі в Польщі за часів незалежності України.

Водночас лектор пояснить різницю поміж даною депортацією і операцією "Вісла", котра була проведена в межах польської держави в 1947 р. і призвела до повного припинення української екзистенції на цих теренах.

Лектор: Роман Кабачій, історик та публіцист, доктор Ph.D в галузі новітньої історії, автор книги "Вигнані на степи".

Час: 7 вересня, субота, 16:00

Місце: Козацький дім, пров. Т.Шевченка, 5 (2 поверх), м. Київ, ст.м. Майдан Незалежності.

Кількість місць обмежена. Реєстрація за посиланням.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.