УГКЦ встановлює Орден митрополита Андрея Шептицького

Глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук) 15 жовтня підписав декрет щодо встановлення і проголошення Ордена митрополита Андрея Шептицького

Про це повідомляє РІСУ з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.

 

"Плекаючи пам'ять про праведного митрополита Андрея, Синод Єпископів УГКЦ, який проходив у Львові-Брюховичах 2-11 вересня 2018 року Божого, вирішив встановити для відзначення певних осіб за особливі заслуги Орден митрополита Андрея Шептицького як найвищу нагороду Отця і Глави УГКЦ", – зазначено в декреті.

Окремим декретом глава УГКЦ проголосив Статут про Орден митрополита Андрея Шептицького. Рішення про відзначення Орденом приймає Отець і Глава УГКЦ, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, отримавши згоду членів Постійного Синоду. 

"Орденом можуть бути нагороджені фізичні особи, громадські чи церковні інституції, представники Церков і релігійних спільнот, а також світські особи, зокрема громадські діячі, які своєю працею втілюють в життя принципи і засади, якими жив і служив Церкві і народові праведний митрополит Андрей Шептицький", - повідомляється у Статуті. 

Підставами для нагородженням Орденом є: 

- активна громадсько-суспільна позиція у протистоянні злу;

- моральний авторитет, визнаний Церквою чи суспільством;

- самовіддана праця у плеканні та захисті християнських цінностей, таких як право на життя, свободу і особисту гідність;

- громадянська мужність, самопожертва, подвиг (героїчний суспільно-значимий вчинок);

- подвижництво у сфері міжнаціонального примирення, міжрелігійного та екуменічного діалогу, церковно-державно-суспільних відносин;

- державницька позиція, поєднана з високим моральним авторитетом;

- тривала та послідовна державотворча діяльність на християнських засадах;

- втілення основних принципів соціального вчення Церкви у всіх сферах суспільного життя;

- захист інтересів Церкви;

- розвиток духовності та автентичного патріотизму.

До комплекту відзнаки Ордена входять: знак, мініатюра, розетка і грамота.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін