Представники Медведчука не прийшли на суд по "Справі Василя Стуса". ВІДЕО

Перше засідання щодо позову Віктора Медведчука з вимогою заборонити книгу "Справа Василя Стуса" відбулося в Дарницькому суді Києва 2 жовтня

Ані самого Медведчука, ані його представника в залі суду не було. Як повідомила суддя Марина Заставенко, адвокат заздалегідь попередив, що у цей день перебуватиме за кордоном, і просив перенести засідання на іншу дату.

 
Вікторія Рощина, hromadske

Натомість на суді були присутні укладач книги, головний редактор "Історичної правди" Ваханг Кіпіані з захисником та представники інших відповідачів - видавництва "Віват" та типографії "Юнісофт". Оскільки справа набула розголосу, на засідання прийшли активісти, що підтримують відповідачів, та журналісти.

Адвокати під час спілкування з пресою зазначили, що фрази, до яких є презензії в Медведчука, містять оціночні судження, на які-будь-хто має право. Вони назвали некоректною вимогу позивачала заборонити розповсюдження книги "в будь-якій формі на будь-якій території", оскільки це суперечить юрисдикції українських судів. 

Представники відповідачів просили суд дати їм ще час на підготовку відзиву, оскільки вони запізно дізнлися про позов. Суддя задовольнила їхнє клопотання, надавши ще 5 днів.

Наступне засідання було призначено на 13 грудня. Розпочнеться воно о 10:00.

"Історична правда" вела стрім засідання: відео 1, відео 2, відео 3.

Нагадаємо, 29 серпня Вахтанг Кіпіані повідомив на своїй facebook-сторінці, що отримав позов від Віктора Медведчука.

Позивач вимагає заборонити розповсюдження (продаж) книжку "Справа Василя Стуса" у будь-якій формі і на будь-якій території. 

Цивільний позов поданий на "захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації".

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.