In Memoriam. Померла дослідниця єврейської спадщини України Ірина Сергєєва

Знана українська дослідниця історії та культури східноєвропейського єврейства Ірина Сергєєва пішла з життя 26 жовтня

Про це повідомляє Українська асоціація юдаїки.

Ірина Сергєєва народилася в Києві 1958 року. 1982-го закінчила історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю "Історія та археологія". З 1975 до 1983 року працювала в Інституті археології АН УРСР.

 

У 1986 році почала свою багатолітню працю в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, де з 1990 року дотепер очолювала відділ фонду юдаїки, у якому зберігається одна з найбільших колекцій єврейських рукописів і книжок у світі. У 1998 році Ірина Сергєєва захистила кандидатську дисертацію на тему "Археографічний опис єврейських декорованих рукописів XVIII – першої половини ХХ ст.".

Ірина Анатоліївна належала до тих небагатьох людей, які стояли біля витоків відродження єврейських студій у незалежній Україні.

З 1994 до 2000 років викладала в Міжнародному Соломоновому університеті в Києві, з 2003 року – на міждисциплінарній сертифікатній програмі з юдаїки в Національному університеті "Києво-Могилянська академія", а з 2012-го – також і на магістерській програмі з юдаїки у цьому ж університеті.

Упродовж багатьох років пані Ірина читала авторський курс "Матеріальна культура євреїв Східної Європи", брала участь у етнографічних і епіграфічних експедиціях в Україні й за кордоном. Вона входила до складу виконавчого комітету Уукраїнської асоціації юдаїки, очолювала відділ фонду юдаїки Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Дослідниця викладала на літніх школах, організованих Центром наукових працівників і викладачів юдаїки "Сефер" (Москва), а також на школах у Варшавському і Центральноєвропейському університетах, була учасницею конгресів (світового і європейського) та конференцій із юдаїки.

Її перу належать дві монографії: "Альбом еврейской художественной старины Семена Ан-ского" (у співавторстві з Олександром Канцедікасом) і "Архівна спадщина Семена Ан-ського у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського", а також численні статті.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.