АНОНС: “Чорнобильське досьє КҐБ" презентують в Лондоні

У столиці Великої Британії відбудеться презентація збірника документів “Чорнобильське досьє КҐБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період”.

У виданні, що з'явилося навесні 2019 року, передусім зібрано документи, що висвітлюють моделі ситуативної поведінки різних груп населення України після оприлюднення інформації про масштабне "ядерне лихо" та реакцію світової спільноти на Чорнобильську трагедію.

 

Окремі блоки документів представляють інформування радянськими органами держбезпеки відповідних інстанцій про стан ЧАЕС у післяаварійний період (1987–1991 рр.), заходи з підвищення безпечної експлуатації об'єкта "Укриття", ситуацію в зоні відчуження та Протоколи засідань Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ з питань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

У презентації візьмуть участь:

Андрій Когут, керівник проекту видання збірника документів, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України;

Володимир Бірчак, укладач книги, керівник академічних програм ЦДВР, редактор сайту "Історична правда";

Галина Аккерман, есеїст, кураторка присвяченої Чорнобилю виставки в Центрі сучасної культури Барселони в 2006 році, авторка книги "Traverser Tchernobyl" ("Пройти через Чорнобиль", Premier Parallèle, Paris, 2016);

Вікторія Івлєва, журналістка, авторка фотографій Чорнобильської АЕС, зроблених в 1990 році і відзначених премією World Press Photo - 1990.

Модератор: Ольга Романова, журналістка, правозахисниця, голова організації "Русь сидящая".

Видання створено Галузевим державним архівом Служби безпеки України спільно з Інститутом історії НАН України за сприяння Українського інституту національної пам'яті та Центру досліджень визвольного руху на основі розсекречених архівних документів Комітету державної безпеки УРСР.

Час: 31 жовтня, четвер, 19:00

Місце: The Open Russia Club, 67 Wimpole Street, London.

Сторінка заходу.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?