Конгрес США визнав геноцид вірмен в Османській імперії

Палата представників США 29 жовтня прийняла резолюцію про визнання геноциду вірмен 1915-1923 років на території Османської імперії

Про це повідомляє BBC.

 

За резолюцію проголосували 405 членів палати, 11 висловилися проти. Її підтримали впливові представники як Демократичної, так і Республіканської партії.

Документ був внесений до Конгресу в січні, відразу після відкриття засідань Палати представників нового скликання, в якій більшість отримала Демократична партія. Демократи представляють багато виборчих округів, у яких мешкає значна кількість американців вірменського походження.

Ухвалення резолюції відбулося швидше, ніж очікувала більшість спостерігачів. У понеділок вона пройшла через комітет з регламенту, який виніс її на голосування всієї палати представників - причому без можливості внесення поправок, як і домагалися вірменські лобісти.

Ухвалення законопроекту лобіювали дві найбільші групи, що представляють американців вірменського походження - Вірменський національний комітет Америки (АНКА) і "Вірменська асамблея Америки".

"Ми в буквальному сенсі обходимо всі кабінети на [Капітолійському] пагорбі", - розповідав Бі-бі-сі Армен Саакян, виконавчий директор АНКА по західному регіону.

Когресмени визнають, що прискорений розгляд резолюції викликаний кризою у відносинах США з Туреччиною через турецьку операцію на півночі Сирії. Очікується, що офіційна Анкара відповість на визнання геноциду відкликанням свого посла з Вашингтона, який раніше назвав текст документа повним безпідставних звинувачень.

Довідка. Геноцид вірмен є першим геноцидом ХХ сторіччя. Туреччина заперечує звинувачення в масовому знищенні біля 1,5 млн вірмен у роки Першої світової війни і вкрай болісно реагує на критику з боку Заходу щодо питання вірменського геноциду.

Факт геноциду вірмен визнаний 29 країнами, зокрема: Росією, Францією, Литвою, Німеччиною, Італією, Австрією Австрії, Чилі, Греції, Кіпру, Аргентини, Бельгії, Уельсу, Швейцарією, Канадою, Польщею тощо. України серед них немає.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.