Копіювати дозволено: суд визнав незаконним обмеження копіювання архівних документів

Окружний адміністративний суд Києва 3 жовтня частково задовільнив позов дослідника Олександра Краковського проти Міністерства юстиції України

Рішення суду суттєво відновлює права користувачів архівів на самостійне копіювання документів в архівних установах.

 
Alex Krakovsky, facebook

Суд визнав протиправними та зобов'язув Міністерство юстиції вилучити з наказу №2438/5 "Про затвердження Порядку користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам" норми, які стосуються:

- заборони копіювання власними технічними засобами документів більше від формату а4, справ з товщиною корінця понад 4см, а також рукописи, стародруки, архівні фонди та колекції;

- обмеження типів власних технічних засобів (в наказі були дозволені лише телефони, планшети і фотоаппарати); 

- заборони копіювання з автоматизованих інформаційно-пошукових систем, баз даних архіву, облікових та довідкових документах архіву (неопубліковані описи, каталоги, картотеки).

Олександр Краковський просив суд повністю скасувати наказ Міністерства юстиції №2059/5 від 27.06.2018, як такий, що суттєво обмежує права користувачів архівів і прийнятий з порушенням процедури, оскільки не проходив громадського обговорення і регуляторного погодження. Дослідник планує продовжити боротьбу за скасування цього наказу в апеляційній інстанції. 

В коментарі "Історичній правді" Краковський нагадав, що в чинній версії наказу є норма, яка може бути інструментом цензури. "Збереглась норма, що при самостійному копіюванні дослідник заповнює анкету, яку буде підписувати директор. Директор на власний розсуд може погодити, а може й не погодити, з будь яких мотивів, що створює простір для зловживань. Фактично це є цензурування.

Там ще є різні бюрократичні моменти, які суперечать європейським підходам роботи архівів, і загалом якість цього наказу дуже низька. Але найбільш одіозні норми наказу вдалося прибрати" - розповів Олександр Краковський.

Нагадаємо, вищезгаданий наказ Мінюсту викликав обурення користувачів архівів. Заяву щодо незаконного обмеження доступу до архівів з вимогою скасувати цей наказ Мінюсту підписали 863 особи, серед яких 52 колективних підписанти (громадські організації і рухи). 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.