Один зі столичних проспектів можуть перейменувати на честь Блаженнішого Любомира Гузара

2 жовтня 2019 року на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань культури, туризму та інформаційної політики депутати підтримали проєкт рішення щодо перейменування проспекту Космонавта Комарова на честь архиєпископа Любомира Гузара.

Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

 

Блаженніший Любомир Гузар – український релігійний діяч, Верховний архиєпископ Києво-Галицький, десять років був Предстоятелем Української Греко-Католицької Церкви.

"Вклад архиєпископа у розвиток Української Греко-Католицької Церкви важко переоцінити. Гузар переніс свою резиденцію зі Львова до столиці, підкреслюючи тим самим національне, а не локальне значення УГКЦ", – повідомляє пресслужба Київради.

"Уже кілька десятків років Блаженніший Любомир Гузар залишається моральним авторитетом для цілого покоління українців. Завдяки йому Греко-Католицька Церква стала не просто однією з найбільш популярних в Україні, а й тепер включена у світовий християнський контекст.

Натомість постать космонавта Комарова не пов'язана з Україною і є лише спадком радянського минулого. Тому цілком доцільно перейменувати відповідний проспект на честь визначного архиєпископа", – зазначив заступник міського голови, секретар Київради Володимир Прокопів, який був ініціатором перейменування.

Громадське обговорення відповідного питання проходило з 15 травня до 15 липня 2018 року на офіційному вебсайті КМДА. До голосування долучилися 1091 осіб. З них 85 відсотків підтримали ідею перейменування. Проти висловилися лише 163 особи.

Ініціативу перейменування проспекту Космонавта Комарова на честь архиєпископа Любомира Гузара підтримує і духовенство УГКЦ та керівництво Української Греко-Католицької Церкви.

Зазначений проєкт рішення мають розглянути на пленарному засіданні Київради.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.