В'ятрович таки стане нардепом. Бужанський погрожує? ДОПОВНЕНО

Історик та громадський діяч, колишній голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович невдовзі стане депутатом Верховної Ради України.

Про це 12 листопада повідомила низка ЗМІ. Сам В'ятрович підтвердив інформацію "Історичній правді".

 

На парламентських виборах 2019 року Володимир В'ятрович йшов під номером 25 у списку "Європейської Солідарності". Партія отримала 23 місця у багатомандатному окрузі, тому історик до парламенту не потрапив.

Нардеп від "ЄС" Ірина Луценко за станом здоров'я склала повноваження. Наступною у списку партії йшла Наталія Бойко (№24), але вона відмовилася від мандату, ставши радницею прем'єр-міністра Олексія Гончарука.

В'ятрович прокоментував подію у дописі на Facebook.

"Я йду в політику заради того, щоб Україна була рідним домом, в якому живеш в достатку та куди із радістю повертаєшся. Щоб наші діти спілкувались між собою українською, не нехтучи іноземими мовами, знали б нашу історію, неспотворену з-за кордону та з впевненістю дивилися у своє майбутнє, незатьмарене ані війною, ані здачею країни.

Особисто я запевняю: не піду на жодні компроміси щодо національних інтересів.

Хай зміни будуть українськими!

Йду, щоб будувати український світ і зупиняти "русскій мір".

Дякую команді Європейської Солідарності і особливо Наталії Бойко за рішення. Робитиму все аби виправдати вашу довіру", - пише він.

 

Водночас майбутній парламентар оприлюднив повідомлення від депутата ВР, члена фракції "Слуга народу" Максима Бужанського, яке той надіслав у месенджері. Бужанський, відомий своїми проросійськими поглядами, погрожує В'ятровичу, використовує нецензурну лайку. Сам екс-голова УІНП сприйняв повідомлення з гумором.

"Привітання від депутата Бужанського:)" - написав він.

Доповнено. Сам Бужанський у своєму телеграм-каналі заперечує, що писав В'ятровичу таке повідомлення.

"Товариші, ні, номер не мій, і я не вступав упереписку з В'ятровичем) провокація, буває) провокація В'ятровича, я маю на увазі)", - пише він.

В'ятрович, у свою чергу, відреагував жартом: "Кажуть Макс Бужанський спростував свою причетність до повідомлення з погрозами. Мені прикро, що сприйняв це повідомлення як його, адже він відомий своєю ввічливістю і неприхованими симпатіями до мене та моєї роботи".

Чи здійснювала ОУН замах на Йозефа Геббельса?

У 2006 році в Україні вийшов доволі непогано зроблений десятисерійний документальний серіал Ігоря Кобріна «Собор на крові» про історію українського націоналістичного руху 1920-1940-х років. З нього можна отримати чимало цікавої інформації. Але навряд чи щось може зрівнятися за цікавістю з сенсаційною знахідкою творців серіалу: у червні 1934 році, здійснюючи вдалий атентат на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, Організація українських націоналістів насправді мала на меті вбити... Йозефа Геббельса, який саме перебував 13-15 червня у Польщі з візитом!

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції