Спецпроект

Американський бізнесмен зібрав найбільшу в світі колекцію картин про Голодомор. ФОТО. ВІДЕО

Бізнесмен із Сполучених Штатів Морґан Вільямз зібрав найбільшу в світі колекцію картин, присвячених Голодомору. За чверть століття він придбав понад 400 робіт українських художників.

Про це повідомляє Голос Америки.

Морган Вільямз
Морґан Вільямз

Американський бізнесмен Морґан Вільямз приїхав в Україну ще на початку дев'яностих. Тут займався аграрним бізнесом. У вільний час ще й вивчав українську історію.

"Більшість мого життя пов'язане із сільським господарством. І так сталося, що я зацікавився темою голоду в різних країнах, і його причин. І я прийшов до парадоксального висновку, що лише 20% голодоморів спричинені якимись природними катаклізмами. А решта – рукотворні, які організували або уряди, або корумповані політики.

Коли я дізнався про масове знищення людей в Україні у 1932-33 роках, я почав досліджувати, як це сталося, як Сталін заморив голодом мільйони людей, щоб ліквідувати сімейні господарства. Це було просто неймовірно.

Звичайно, вони намагалися все це приховати. І ховали сімдесят років. Отже, я почав це питання вивчати, шукав фотографії. Але не було жодних фотографій, не було ніяких картин, нічого не було".

У Києві Морґан познайомився із іншим американцем – відомим дослідником Голодомору Джеймсом Мейсом. Каже – "після спілкування з істориком і вирішив збирати твори мистецтва про цю трагедію".

"Я дуже потоваришував із Джеймсом Мейсом. Він займався цією темою, робив дослідження про Голодомор для Конгресу США. Якось я побачив у виданій у Гарварді книзі фотографії, які були підписані "голодомор в Україні 1933 року". Я кажу Джеймсу – на фото не Україна 33-ого року. Це – Росія 1922-ого року.

Він відповідає – але в нас не було ніяких фотографій про український голод, нам довелося ілюструвати книгу тим, що мали. Хоч це й не правильно. Я запитую – а де можна взяти якісь ілюстрації саме українського Голодомору? Він відповідає:

Морган, ти не розумієш. Їх взагалі немає. За це могли розстріляти. В радянські часи навіть говорити про це було небезпечно, не кажучи вже про якісь картини. Так що шукати було дуже складно. І мені практично так нічого і не вдалося знайти щось написане раніше, ніж 1989-ий рік".

Він об'їхав сотні майстерень і виставок, знайомився із художниками. Пригадує – на початку дев'яностих знайти, картини присвячені Голодомору було майже неможливо. Радянська влада наклала повне табу на все, пов'язане із трагедією.

На одній із виставок Морґан познайомився із художницею Вірою Кулебою. Вона мала декілька робіт про голод у селі на Полтавщині.

Віра Кулеба
Віра Кулеба

"З нас система готувала художників-ідеологів комунізму, щоб ми прославляли партію. А я не могла, я малювала своїх селянських жінок, своїх бабів. Я ще в радянські роки малювала картини про голод. Тільки вони десь у фондах якихось зберігалися", - пригадує Кулеба.

На її картинах – історія її власної родини, каже вона. "На моїх картинах конкретно мій дід і баба. Баба Марфа і дід Микола. Вони обоє померли, хоч на хуторі мали і садок красивий, і все інше. Але в них все забрали, нічого не залишили. Я звичайно бабу свою не пам'ятаю, бо вона в голодовку померла. Тільки мама мені за неї розповідала", - продовжує свою розповідь художниця.

 

Якогось комерційного інтересу в збиранні картин про Голодомор немає, пояснює колекціонер. Це не ті твори, на продажу яких можна заробити. Навпаки – на деяких виставках Морґану погрожували комуністи, яким не подобалося, як зображені Ленін і Сталін.

Але колекціонер продовжує виставляти картини як в Україні, так і на закордонних майданчиках. Хоче, щоб про цю трагедію дізналися якомога більше.

"Просто дивовижно, наскільки досі мало відомо про Голодомор в Україні. А в світі про це знають ще менше. Росія старанно приховує інформацію про цю трагедію", - ділиться своїми роздумами американець.

 

Нині в зібранні Морґана понад 400 робіт. Він регулярно влаштовує експозиції зібраних картин і плакатів у різних виставкових залах і в Україні, і за кордоном. Має надію колись показати свою найбільшу в світі колекцію і в Музеї Голодомору. Коли його нарешті добудують.

Битва за Шостку 1918 року

Шість діб, з 2 по 8 квітня 1918 р., шосткинці билися з більшовицькою Особливою армією Ремньова. Билися з тими самими петроградськими загонами матросів, що 29 січня 1918 р. вбивали київських студентів під Крутами. Шосткинські робітники ціною своїх життів зберегли пороховий завод для Української держави.

Антон Дробович: Гри в одні ворота не буде

Розмова з Антоном Дробовичем, головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП) про польсько-українські відносини, спільні плани та проекти, виклики на новій посаді, а також про те, кого він вважає героями України. Інститут Антон Дробович очолив у грудні 2019 року, після того, як виграв конкурс, попереднім керівником був Володимир В’ятрович.

Луцьк в окупації: побороти епідемії й вижити!

Луцьк – одне з перших українських міст, яке було окуповане вермахтом вже надвечір 25 червня 1941 року. Нова окупація приносить не тільки усі «принади» нацистського режиму, але й епідемії

Як і чому вікінги опинилися у Західній Україні

Як тут опинилися скандинави? Вони були важливою частиною державного апарату Русі, особливо в період правління князя Володимира. З літопису відомо, що Володимир був змушений тікати у Швецію після невдачі у міжусобній війні. Звідти він повернувся із армією варягів, які допомогли відвоювати спадщину.