У Польщі відкрили виставку про Голодомор

У виставково-конференційному центрі Білостоцької архієпархії можна побачити фотографії та документи, присвячені історії Голодомору в Україні. Ця виставка показує один із найбільших злочинів комуністичного режиму.

Про це повідомляє Польське Радіо.

 

Виставку під заголовком "Совєтський Голодомор – геноцид в Україні. Нас вбивали, бо ми – українці" привезено до Білостоку з Києва, на запрошення Музею пам'яті Сибіру.

Виставка розповідає про штучний голод, до якого влада СРСР довела у 1930-х роках. За підрахунками істориків, жертвами Голодомору могли стати 7 мільйонів українців, переважно жителі села, – сказала доктор Юлія Коцур з Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" в Києві.

У Польщі виставку показано вперше. Це результат співпраці музеїв з Білостоку та столиці України, – повідомив директор Музею пам'яті Сибіру, професор Войцєх Слєшинський:

"Ми починаємо вже практичну співпрацю з Україною, а точніше – з музеєм Голодомору в Києві (Національним музеєм "Меморіал жертв Голодомору"). Відкриваємо виставку, що розповідає про цей період, який був одним із найскладніших в історії України 20-го століття. Варто про це нагадувати, адже трагедії, яка сталася в 30-ті роки в Східній Україні, ми зазнаємо в дещо іншому вимірі після 17 вересня 1939 року вже на наших східних землях".

Нагадуємо, що 23 листопада, в Україні відзначатимуть День пам'яті жертв голодоморів. Щороку у четверту суботу листопада українці в цілому світі проводять також акцію "Запали свічку", присвячену пам'яті мільйонів жертв голодної смерті.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?