Рівень антисемітизму в Україні найнижчий в Європі, – Зісельс

Глава Асоціації єврейських організацій і громад України і один з лідерів української єврейської громади Йосиф Зісельс заявив, що в Україні найнижчий рівень антисемітизму в Європі.

Про це він розповів в коментарі #Буквам.

 
Фото: In Kyiv via Facebook

Протягом кількох днів не вщухає обговорення дослідження ADL Global 100 Index для Антидифамаційної ліги з Нью-Йорка, в якому заявляється, що за останні чотири роки в Україні значно зріс рівень антисемітизму, який є одним з найвищих в Європі.

За даними дослідження, українці в цьому році стали другими в рейтингу антисемітських настроїв в Європі. Тому що в Україні вони нібито виросли з 32% в 2015 році до нинішніх 46%. Попереду тільки Польща з показником 48%, а замикає ганебну антисемітську "трійку", на думку дослідників, Угорщина (42%).

Зісельс заявив, що він не згоден із заявами про зростання антисемітизму в Україні.

"Ми багато років проводимо незалежний моніторинг. І бачимо, що найбільші прояви антисемітизму в Україні були в 2006 -2008 роках. З тих пір ми спостерігаємо весь час зниження цього явища. За останні чотири роки в Україні не зафіксовано жодного прояву насильства на ґрунті антисемітизму", – зазначив він.

Він пояснив, що 27 червня 2016 року Міжнародним альянсом в пам'ять про Голокост (The International Holocaust Remembrance Alliance або IHRA) розроблено визначення антисемітизму, яке було визнано міжнародним співтовариством. У 2017 році це визначення схвалив Європарламент.

Згідно із запропонованим IHRA формулюванням, антисемітизм – це певне сприйняття євреїв, яке виражається в ненависті по відношенню до них. Словесні і фізичні прояви антисемітизму спрямовані проти євреїв і не євреїв і / або проти їх власності, проти єврейських громад і організацій та релігійних установ.

Європейський форум з антисемітизму (European Forum on Antisemitism) – організація, яка систематично документує антисемітські інциденти в Європі, відносить до проявів антисемітизму такі дії:

* заклики, виправдання або сприяння вбивств євреїв чи нанесення їм шкоди, в ім'я радикальної ідеології або екстремістських релігійних поглядів;

* вислів брехливих, нелюдських, брудних або стереотипних звинувачень приписування євреям відповідальності за реальні чи надумані проступки окремих єврейських індивідуумів або груп, або за дії, вчинені неєвреями;

* заперечення факту, масштабів, механізмів або навмисності геноциду єврейського народу, вчиненого націонал-соціалістичною Німеччиною, її прихильниками і спільниками під час Другої світової війни (Голокост);

* звинувачення євреїв як народу і Ізраїлю як держави у винайденні та перебільшенні масштабів Голокосту;

* звинувачення єврейських громадян в кращій лояльності до держави Ізраїль або в перевазі інтересів євреїв у всьому світі інтересам власної країни.

За словами Йосифа Зісельса, міжнародні практики, які фіксують антисемітські інциденти, полягають в двох аспектах. Перший – це насильство на ґрунті ненависті.

Другий – це антисемітський вандалізм. Зісельс наголосив, що за останні чотири роки в Україні не зафіксовано жодного прояву насильства на ґрунті антисемітизму. А вандалізму: у 2017-му – 24 випадки, в 2018-м – 12 випадків.

Він також зазначив, що в Україні є антисемітизм, але він невисокого рівня.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.