Демонтований одеський барельєф Жукова передали до музею. ФОТО

Мідний барельєф із зображенням радянського військового і партійного діяча Георгія Жукова, демонтований з будівлі Одеського обласного військкомату, передали у місцевий військово-історичний музей Міністерства оборони України.

Про це пише "Думская".

Працівники музею заявили, що розмістити Жукова в експозиційних залах не вийде: дошка занадто важка.

 

"Боїмося, що проломить підлогу. Будемо думати, куди визначити, шукати місце. Може, встановимо на демонстраційному майданчику з технікою", - сказав представник установи.

 

На місці демонтованого барельєфа з'явиться пам'ятний знак жителям Одеси и області, що загинули в російсько-українській війні. Його пранують відкрити 6 грудня, у День Збройних Сил України.

 

Нагадаємо, барельєф був демонтований активістами 31 жовтня. Зображення Жукова підпадають під декомунізацію.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.