Де поховані герої сучасної російсько-української війни. ІНФОГРАФІКА

Починаючи з 2014 року, для поховання загиблих учасників АТО/ООС на кладовищах населених пунтків, створені та продовжують формуватися спеціальні військові сектори.

Український інститут національної пам'яті зібрав дані про кількість уже наявних секторів і поховань на них.

 

У 2014 році Інститут розробив рекомендації щодо створення секторів військових поховань на цивільних кладовищах, щоб увічнити пам'ять військових, що загинули в ході сучасної російсько-української війни.

Із цими рекомендаціями можна ознайомитися на сайті Інституту. Зокрема, йшлося про те, щоб сектори військових поховань створювалися у центральних або найбільш відвідуваних частинах кладовищ, а в містах, де цвинтарів декілька, – на центральному з них.

Сектор військових поховань повинен:

* бути відокремленим від решти поховань доріжками або зеленими насадженнями;

* мати достатню відстань між похованнями, а також місця для спорудження загального монументу загиблим воїнам і встановлення щогли для державного прапора.


Український інститут національної пам'яті вважає, що сектор військових поховань має бути структурованим таким чином, щоб за потреби бути й місцем для проведення відповідних урочистих заходів – поминальних богослужінь, покладання квітів, несення почесної військової варти, відвідування офіційними делегаціями.

Станом на 1 грудня 2019 року в Україні створено 523 сектори військових поховань. На них поховано 1636 загиблих воїнів. 31 сектор має 10 і більше поховань. Сектори із найбільшою кількістю похованих військових – учасників АТО розташовані у Дніпрі, Запоріжжі й Києві362, 146 та 88 похованих відповідно у кожному із цих міст.

Більш детальна інформація в інфографіці в додатку. Інфографіка створена спільними зусиллями Українського інституту національної пам'яті та Українського кризового медіа-центру.

Також Український інститут національної пам'яті розробив два варіанти типового надмогильного пам'ятника, які рекомендує використовувати для встановлення на секторах військових поховань.

Один із запропонованих варіантів уже використовується на кількох таких секторах. Переглянути рекомендації щодо надмогильних пам'ятників можна за лінком.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.