Сенат США одноголосно визнав геноцид вірмен, розізливши Туреччину

Сенат США 12 грудня одноголосно ухвалив історичну резолюцію, яка визнає геноцидом масові вбивства вірмен століття тому. Цей крок розлютив Туреччину і завдав удару по вже й так проблемним відносинам між Анкарою та Вашингтоном.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на Reuters.

Останки жертв різанини у вірменському селі в долині Муш, 1915 рік
Останки жертв різанини у вірменському селі в долині Муш, 1915 рік
Фото: AFP

Туреччина засудила це рішення, яке ухвалили через місяць після офіційного візиту в Білий дім президента Туреччини Таїпа Ердогана, який користується особливим зв'язком з президентом Дональдом Трампом, на тлі завдань, що порушили відносини між двома союзниками по НАТО.

Трамп назвав свою зустріч 13 листопада з Ердоганом "чудовою", незважаючи на глибокі розбіжності, такі як закупівля Анкарою російських систем озброєння та розбіжність поглядів на політику щодо Сирії.

Палата представників під керівництвом демократів ухвалила цю резолюцію переважною більшістю в жовтні. Але після зустрічі Трампа з Ердоганом голосування в Сенаті неодноразово блокували сенатори-республіканці, однопартійці Трампа.

"Це вшанування пам'яті 1,5 мільйонів жертв першого геноциду 20 століття та сміливий крок у просуванні превентивного порядку денного. Ніколи знову", - заявив прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.

У резолюції стверджується, що США визнають як геноцид вбивство 1,5 мільйона вірмен Османською імперією з 1915 по 1923 роки. Османська імперія була зосереджена в сучасній Туреччині.

Туреччина визнає, що багато вірмен, що мешкали в Османській імперії, загинули в сутичках з османськими силами під час Першої світової війни, але оскаржує цифри і заперечує, що вбивства організувались систематично і становили геноцид.

Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу назвав це рішення "політичним шоу", тоді як прессекретар президента Ібрагім Калін заявив, що Анкара рішуче засудила і відкинула цей захід. Резолюція не є зобов'язувальною.

Протягом десятиліть у Конгресі США затримувались заходи щодо визнання геноциду вірмен, що пояснювалося занепокоєнням щодо відносин з Туреччиною та інтенсивним лобіюванням Анкари.

Однак республіканські сенатори були розлючені придбанням Туреччиною С-400, які, за словами США, становлять загрозу для їхніх винищувачів F-35 і не можуть бути інтегровані до оборони НАТО.

Вони також почали карати Туреччину за її вторгнення 9 жовтня до Сирії. Комітет Сенату США підтримав законопроєкт у середу щодо запровадження санкцій проти Туреччини, що підштовхує Трампа до більш жорсткої лінії у цьому питанні, оскільки багато законодавців звинувачують Трампа в наданні зеленого світла Анкарі в її військовому наступі.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.