Вірменія готує базу даних жертв геноциду вірмен 1915 року

Національний архів Вірменії готує унікальну базу даних жертв геноциду вірмен 1916 року в Османській імперії.

Про це пише агенція "Новости Армении" з посиланням на директора архіву Аматуні Вірабяна.

"У базі на даний момент наявна інформація про біля 100 тис. людей, робота на її створенням триває, і я не сумніваюся, що одного дня ми заявимо, що роботу завершено", — заявив Вірабян і додав, що постійно з’являються нові імена і факти, які вносяться в базу.

За його словами, база даних буде доступна тільки в електронному форматі, коли в ній буде зібрано відомості про 300 тис. вірмен, що стали жертвами геноциду 1915 року.

"Робота над створенням бази даних ведеться з 2014 року, кожного року ми поповнюємо її на біля 30 тис. імен і даних. У базі даних указано прізвище, рік народження, місце народження, час і місце смерті людини, її професія, а якщо це дитина, то вказуємо й імена батьків", — повідомив Вірабян.

Він додав, що інформацію збирають з різноманітних архівів з усього світу: з архіву вірменської єпархії Єгипту, архіву книгосховища "Нубарян Матенадаран" у Парижі й інших, однак отримати доступ до турецьких архівів поки не вдалося.

"Зараз турецькі архіви стали більш-менш загальнодоступними, порівняно з п’ятьма роками раніше, і там справді збереглися дані про переписи населення, в яких числяться також імена вірмен, які проживали в Туреччині. Однак проблема в тому, що в нас немає спеціалістів, які б володіли османською мовою для перекладу цих документів, адже вони написані не турецькою мовою, а саме османською", — сказав Вірабян.

Геноцид вірмен є першим геноцидом ХХ сторіччя. Туреччина заперечує звинувачення в масовому знищенні біля 1,5 млн вірмен у роки Першої світової війни і вкрай болісно реагує на критику з боку Заходу щодо питання вірменського геноциду.

Факт геноциду вірмен визнаний 29 країнами, зокрема: Росією, Францією, Литвою, Німеччиною, Італією, Австрією Австрії, Чилі, Греції, Кіпру, Аргентини, Бельгії, Уельсу, Швейцарією, Канадою, Польщею тощо. України серед них немає.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.