Медведчук проти «Справи Василя Стуса». Раунд 2

Сьогодні в Дарницькому суді Києва відбулося друге засідання щодо позову Віктора Медведчука з вимогою заборонити книгу "Справа Василя Стуса", упорядником якої є історик та журналіст Вахтанг Кіпіані.

 
ВІКТОРІЯ РОЩИНА, HROMADSKE

На першому засіданні, що відбувалося 2 жовтня, ані самого Медведчука, ані його представника в залі суду не було. Як повідомила суддя Марина Заставенко, адвокат заздалегідь попередив, що у цей день перебуватиме за кордоном, і просив перенести засідання на іншу дату.

Сьогодні представник Віктора Медведчука таки з'явився в суд.

"Історична правда" поспілкувалася із стороною відповідача у справі – адвокатом В'ячеславом Якубенком:

"Сьогодні мало відбутися продовження попереднього засідання, на яке минулого разу не з'явився представник Медведччука, ну і сам Медведчук, відповідно.

Цього разу вже був адвокат. Проте, чи навмисно, чи випадково він дещо "погрався" зі строками. Він мав надіслати усім відповідачам відповідь на відзиви. І це він мав зробити ще у жовтні.

З якихось причин, йому не вдалося зробити це вчасно і відповіді на відзиви він надіслав лише 9 грудня. Відповідно станом на сьогодні, ніхто із нас цього документу не отримав і ми не мали можливості в суді будь-яким чином коментувати позицію Медведчука та його адвоката, оскільки не бачили цього документу.

Суду нічого не залишилось, як оголосити перерву в засіданні до 7 лютого" - повідомив у коментарі В'ячеслав Якубенко.


Нагадуємо
, що 29 серпня Вахтанг Кіпіані повідомив на своїй facebook-сторінці, що отримав позов від Віктора Медведчука.

Позивач вимагає заборонити розповсюдження (продаж) книжку "Справа Василя Стуса" у будь-якій формі і на будь-якій території.

Цивільний позов поданий на "захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації".

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну