АНОНС: Презентація книжки "Справа Василя Стуса" з Вахтангом Кіпіані у Тернополі

Жодна газета у Радянській Україні не написала про арешт Василя Стуса. Тим важливіше в Україні незалежній відновити та закріпити пам’ять про сміливих борців за неї.

Завдяки нещодавньому відкриттю архівів КҐБ, тисячі сторінок опрацював історик Вахтанг Кіпіані, щоб найцікавіше вмістити до своєї книжки, повідомляють організатори у Facebook.

 

1989 року студент Вахтанг, уродженець Тбілісі, вперше почув про Василя Стуса, а через 30 років як відомий український історик видає книжку, щоб змінити "плакатне" ставлення до поета та його сучасників-однодумців.

"Їм теж було по 20-30 років, і вони теж хотіли мати роботу, батьківство, відпочивати, мріяли про творчість. Але все пішло шкереберть, бо була така держава", – розповідає Кіпіані.

Називає свою роботу спробою пояснити, що, не зараз назвали Стуса героєм, а він став ним у боротьбі за право говорити в літературі. За словами автора, видання показує Стуса як просто людину, громадянина, правозахисника, творчу постать.

"Ніколи раніше не публікувався архів Комітету держбезпеки СРСР у такому обсязі. Багато дрібних папірців, як пазли, складають страшну справу Василя Стуса. Стає зрозуміло, що його не було за що судити", – розповідає автор книги.

У ній він зібрав покази свідків, листи з тюрми, спогади родичів і друзів, які охоронялися під радянським грифом "секретно", допоки завдяки декомунізаційним законам вони не стали загальнодоступними.

"Із залу суду виступають аркуші зі справи, де товаришки Михайлина Коцюбинська та Світлана Кириченко говорять про Стуса як про людину кришталевого сумління", – анонсує книжку Вахтанг Кіпіані.

Організатори запрошують почути наживо від автора про невідомі досі факти життя, ув'язнення та загибелі дисидента. Заразом і про пригоди книжки після друкарні. Скажімо – засмучується чи радіє автор, отримавши повістку в суд за позовом фігуранта книги Віктора Медведчука.


Час: 19 грудня, четвер, 19.00


Місце: "Бункермуз", бувльвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль


Вхід вільний.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну