АНОНС: Презентація книжки "Справа Василя Стуса" з Вахтангом Кіпіані у Тернополі

Жодна газета у Радянській Україні не написала про арешт Василя Стуса. Тим важливіше в Україні незалежній відновити та закріпити пам’ять про сміливих борців за неї.

Завдяки нещодавньому відкриттю архівів КҐБ, тисячі сторінок опрацював історик Вахтанг Кіпіані, щоб найцікавіше вмістити до своєї книжки, повідомляють організатори у Facebook.

 

1989 року студент Вахтанг, уродженець Тбілісі, вперше почув про Василя Стуса, а через 30 років як відомий український історик видає книжку, щоб змінити "плакатне" ставлення до поета та його сучасників-однодумців.

"Їм теж було по 20-30 років, і вони теж хотіли мати роботу, батьківство, відпочивати, мріяли про творчість. Але все пішло шкереберть, бо була така держава", – розповідає Кіпіані.

Називає свою роботу спробою пояснити, що, не зараз назвали Стуса героєм, а він став ним у боротьбі за право говорити в літературі. За словами автора, видання показує Стуса як просто людину, громадянина, правозахисника, творчу постать.

"Ніколи раніше не публікувався архів Комітету держбезпеки СРСР у такому обсязі. Багато дрібних папірців, як пазли, складають страшну справу Василя Стуса. Стає зрозуміло, що його не було за що судити", – розповідає автор книги.

У ній він зібрав покази свідків, листи з тюрми, спогади родичів і друзів, які охоронялися під радянським грифом "секретно", допоки завдяки декомунізаційним законам вони не стали загальнодоступними.

"Із залу суду виступають аркуші зі справи, де товаришки Михайлина Коцюбинська та Світлана Кириченко говорять про Стуса як про людину кришталевого сумління", – анонсує книжку Вахтанг Кіпіані.

Організатори запрошують почути наживо від автора про невідомі досі факти життя, ув'язнення та загибелі дисидента. Заразом і про пригоди книжки після друкарні. Скажімо – засмучується чи радіє автор, отримавши повістку в суд за позовом фігуранта книги Віктора Медведчука.


Час: 19 грудня, четвер, 19.00


Місце: "Бункермуз", бувльвар Тараса Шевченка, 1, м. Тернопіль


Вхід вільний.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.