У Києві вулицю Маршала Гречка перейменували на честь гетьмана Івана Виговського

Також нові назви отримали вулиці Подвойського та Івана Шевцова у Шевченківському районі, та вулиця Горького у Деснянському.

Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішення підтримали 65 з 84 депутатів.

Вулиця Марша Гречка
Вулиця Марша Гречка

Також вчора депутати перейменували дві вулиці у Шевченківському районі: вулицю Івана Шевцова – на Василя Макуха, учасника УПА та дисидента, що здійснив акт самоспалення на Хрещатику у 1968 році (66 депутатів підтримали).

Вулицю Подвойського – на Юрія Глушка, українського громадського і політичного діяча, одного з організаторів українського національно-культурного й громадського життя на Зеленому Клині (63 депутати проголосували "за").

Перейменовано також вулицю Горького у Деснянському районі – на вулицю Тодося Осьмачки, українського письменника, поета, перекладача (64 голоси "за").


Довідково. Андрій Гречко відомий не лише кар'єрою в радянській армії (і маршалом став уже в 1955). Керував придушенням антирадянського Берлінського повстання в 1953, був міністром оборони СРСР і членом ЦК КПРС.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.