In Memoriam. Помер археолог В'ячеслав Мурзін

Відомий археолог, доктор історичних наук, професор, почесний доктор Запорізького національного університету, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки В'ячеслав Юрійович Мурзін помер у Запоріжжі 30 грудня

Про це у facebook повідомив його колега, запорізький археолог Геннадій Тощев.

 

В'ячеславу Мурзіну було 68 років.

Народився він у 1951 році в Мелітополі Запорізької області. В 1973 р. закінчив Харківський Державний університет ім. О. М. Горького за спеціальністю "Історія", диплом з відзнакою. Був аспірантом Інституту археології НАН України, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідуючого Відділом скіфо-сарматської археології. 

Кандидатська дисертація (1980) – "Скіфська архаїка Північного Причорномор'я", докторська (1992) – "Походження та рання історія скіфів".

Брав участь у низці археологічних експедицій, що досліджували старожитності на теренах України, зокрема впродовж багатьох років (1981–86, 1992–2002) очолював Українсько-німецьку археолічну експедицію, яка здійснила розкопки кургану скіфської еліти Чортомлик та проводила дослідження відомого Більського городища скіфської доби.

Автор більш ніж 150 наукових праць, зокрема кількох монографій. 

У 2003 році Мурзін повернувся до Запоріжжя, де почав працювати на посаді професора Запорізького юридичного інституту МВС України. З 2012 року працював у Бердянському університеті менеджменту і бізнесу.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".