У Києві відкрилася виставка, присвячена збройним формаціям доби Української Революції. ФОТО

6 грудня у Києві біля Головпошти відкрили виставку, присвячену збройним формаціям доби Української революції «Українське військо: 1917–1921».

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: УІНП

Одним із найважливіших атрибутів державності, гарантом безпеки та свободи України є її Збройні сили. Сьогодні вони стримують ворога в Донецькій та Луганській областях, а також готові до виконання поставлених завдань скрізь, де в цьому виникне потреба.

Сто років тому значення власного війська для України було надзвичайно важливим, адже молодій державі з перших і до останніх днів існування доводилось боротися з агресією сусідів.

У вирі боротьби формувалося військо Української революції 1917–1921 рр. Воно увібрало в себе національні традиції минулих епох, але при цьому постійно змінювалося, пристосовуючись до викликів сучасності.

Виставка "Українське військо: 1917–1921" розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917-1921 років, вшанування пам'яті і відновлення мілітарних традицій нині.

 
Фото: УІНП

"Виставка переконливо демонструє, що під час революції 1917–1921 років Україна мала своє справжнє регулярне військо – з командуванням, офіцерськими кадрами, родами військ, одностроями, знаками розрізнення та всіма іншими необхідними атрибутами.

Це спростовує старі та нові тези російської пропаганди, нібито в Україні воювали тільки сільські отамани і якісь банди "петлюрівців". Українське військо зберігало високу боєздатність, про що переконливо свідчить його участь у перманентних бойових діях протягом кількох років", – говорить заступник Голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак.

 
Фото: УІНП

"Символічно, що саме 6 грудня ми відкриваємо виставку "Українське військо: 1917-1921". Адже в цей день ми не тільки відзначаємо День Збройних Сил України, але й ювілей 100-річної давнини – початок легендарного Першого Зимового походу Армії УНР. В ході якого впродовж п'яти місяців українське військо пройшло з боями близько 2,5 тисяч кілометрів, провівши близько 50 успішних боїв.

Тож ця виставка є даниною пам'яті українським героям, які боролися за незалежність України в 1917-1921 років, а також спрямована на вшанування сучасних захисників, які нині відстоюють незалежність і територіальну цілісність України", – зазначає керівник наукового управління Українського інституту національної пам'яті Ярослав Файзулін.

 
Фото: УІНП

До відкриття виставки долучився заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Олександр Терещенко. Він наголосив на важливості дізнаватися історію становлення українського війська без радянського спотворення.

"Радянська пропаганда упродовж 70 років намагалася стерти нашу національну пам'ять, щоби наша історія була пов'язана з радянськими часами, в тому числі Радянською армією. 2014 року Україна й українське військо почали писати нову історію.

Але ми не з'явилися на порожньому місці. У нас є своя історія. І якщо ми її забудемо – нам буде дуже важко її відновлювати й розбудовувати нашу армію.

Вважаю, що Український інститут національної пам'яті робить вагому справу, показуючи історію української армії, яка була сторіччя тому. Дуже важливо це пам'ятати: це зробить нас сильнішими", – переконаний Олександр Терещенко.

 
Фото: УІНП

У свою чергу, співавтор виставки, історик Євген Пінак закликає робити історію доступною загалу, аби вона не залишилася об'єктом уваги виключно науковців.

"Вважаю, що історія має бути доступна кожному. Саме тому важливо, аби вона була не лише у товстих монографіях, а й у простій, зрозумілій формі, як оця виставка.

Я дуже прошу дивитися її, читати, запам'ятовувати і розповідати іншим. Для того, аби це знання історії не залишилося у вузькому колі фахівців, а розійшлося широким загалом людей", – зауважує історик.

 
Фото: УІНП

Виставка "Українське військо: 1917-1921" експонуватиметься протягом місяця.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.