У Києві відкрилася виставка, присвячена збройним формаціям доби Української Революції. ФОТО

6 грудня у Києві біля Головпошти відкрили виставку, присвячену збройним формаціям доби Української революції «Українське військо: 1917–1921».

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: УІНП

Одним із найважливіших атрибутів державності, гарантом безпеки та свободи України є її Збройні сили. Сьогодні вони стримують ворога в Донецькій та Луганській областях, а також готові до виконання поставлених завдань скрізь, де в цьому виникне потреба.

Сто років тому значення власного війська для України було надзвичайно важливим, адже молодій державі з перших і до останніх днів існування доводилось боротися з агресією сусідів.

У вирі боротьби формувалося військо Української революції 1917–1921 рр. Воно увібрало в себе національні традиції минулих епох, але при цьому постійно змінювалося, пристосовуючись до викликів сучасності.

Виставка "Українське військо: 1917–1921" розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917-1921 років, вшанування пам'яті і відновлення мілітарних традицій нині.

 
Фото: УІНП

"Виставка переконливо демонструє, що під час революції 1917–1921 років Україна мала своє справжнє регулярне військо – з командуванням, офіцерськими кадрами, родами військ, одностроями, знаками розрізнення та всіма іншими необхідними атрибутами.

Це спростовує старі та нові тези російської пропаганди, нібито в Україні воювали тільки сільські отамани і якісь банди "петлюрівців". Українське військо зберігало високу боєздатність, про що переконливо свідчить його участь у перманентних бойових діях протягом кількох років", – говорить заступник Голови Українського інституту національної пам'яті Володимир Тиліщак.

 
Фото: УІНП

"Символічно, що саме 6 грудня ми відкриваємо виставку "Українське військо: 1917-1921". Адже в цей день ми не тільки відзначаємо День Збройних Сил України, але й ювілей 100-річної давнини – початок легендарного Першого Зимового походу Армії УНР. В ході якого впродовж п'яти місяців українське військо пройшло з боями близько 2,5 тисяч кілометрів, провівши близько 50 успішних боїв.

Тож ця виставка є даниною пам'яті українським героям, які боролися за незалежність України в 1917-1921 років, а також спрямована на вшанування сучасних захисників, які нині відстоюють незалежність і територіальну цілісність України", – зазначає керівник наукового управління Українського інституту національної пам'яті Ярослав Файзулін.

 
Фото: УІНП

До відкриття виставки долучився заступник міністра у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Олександр Терещенко. Він наголосив на важливості дізнаватися історію становлення українського війська без радянського спотворення.

"Радянська пропаганда упродовж 70 років намагалася стерти нашу національну пам'ять, щоби наша історія була пов'язана з радянськими часами, в тому числі Радянською армією. 2014 року Україна й українське військо почали писати нову історію.

Але ми не з'явилися на порожньому місці. У нас є своя історія. І якщо ми її забудемо – нам буде дуже важко її відновлювати й розбудовувати нашу армію.

Вважаю, що Український інститут національної пам'яті робить вагому справу, показуючи історію української армії, яка була сторіччя тому. Дуже важливо це пам'ятати: це зробить нас сильнішими", – переконаний Олександр Терещенко.

 
Фото: УІНП

У свою чергу, співавтор виставки, історик Євген Пінак закликає робити історію доступною загалу, аби вона не залишилася об'єктом уваги виключно науковців.

"Вважаю, що історія має бути доступна кожному. Саме тому важливо, аби вона була не лише у товстих монографіях, а й у простій, зрозумілій формі, як оця виставка.

Я дуже прошу дивитися її, читати, запам'ятовувати і розповідати іншим. Для того, аби це знання історії не залишилося у вузькому колі фахівців, а розійшлося широким загалом людей", – зауважує історик.

 
Фото: УІНП

Виставка "Українське військо: 1917-1921" експонуватиметься протягом місяця.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.