У Чехії впорядкували могили двох визначних українок. ФОТО

Завершено роботи з впорядкування могил двох визначних українок на Ольшанському цвинтарі у Празі.

Про це поінформував Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чехії Євген Перебийніс у Фейсбуці.

 

"Посольство продовжує роботу з відновлення українських поховань у Чеській Республіці. Сьогодні можемо відзвітувати про завершення робіт з впорядкування могил двох визначних українок з доволі непростою і навіть трагічною долею, які знайшли свій останній притулок на Ольшанському цвинтарі у Празі.

Обидві – дружини видатних постатей в українській історії. Водночас, це той випадок, коли ці жінки були не просто дружинами, але й самі неординарними особистостями, без чиїх зусиль і допомоги їхні чоловіки, поза усяким сумнівом, не досягли б того, чого вони досягли", - наголосив дипломат.

 
 

За його словами, перша з них – Ольга Аркас, дружина відомого українського мецената, історика та громадського діяча, автора праці "Історія України-Русі" Миколи Аркаса, похована вона разом зі своєю дочкою та онуком.

Друга – Онисія Єфремова-Дурдуківська, дружина визначного українського вченого та політичного діяча Сергія Єфремова.

Дипломат зазначив, що ці могили протягом довгих десятиліть були в напівзруйнованому стані, їм загрожувало повне знищення.

 
 

"Сьогодні, на щастя, їм уже нічого не загрожує. Вони перебувають під опікою України. Було відновлено оригінальні хрести, а самі могили вже наступного року рясно вкриє і зміцнить традиційний для України барвінок", - підкреслив він.

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка