Меценати подарують Художньому музею 222 графічні роботи Кричевського

Надзвичайно цінну колекцію графіки видатного українського художника Федора Кричевського передадуть Національному художньому музею України спільнота Alumni kmbs (групи РМВА-14, ЕМВА-27) і друзі музею.

Як повідомляється на сайті NAMU, урочиста подія відбудеться у суботу, 1 лютого, о 16:00, передає Укрінформ.

 

"У фондах NAMU вже є 35 одиниць графіки, 55 живописних робіт, архів художника і навіть мольберт Кричевського. Завдяки меценатам збірка музею поповниться 222 графічними роботами майстра з приватної колекції Ольги Гершуні, чия родина отримала архів художника від його вдови, Наталії Павлівни Кричевської", - йдеться у повідомленні.

Як зазначається, вперше в українській практиці меценати не просто передають музею один, кілька чи кільканадцять творів, а й дбають про подальше життя колекції, її дослідження, видання монографії за результатами дослідження.

"1 березня музей разом із групою меценатів оголосять відкритий конкурс для дослідників колекції", - повідомили в NAMU.

Довідково. Федір Кричевський (1879 – 1947) – перший ректор Української академії мистецтв, один із найважливіших українських художників ХХ століття.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.