Зникла картина, на якій зображений Іван Грозний, повернулася в Україну

Всесвітньо відома картина українського художника, яку довгий час вважали знищеною, повернулася в Україну.

Полотно Михайла Паніна "Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною" знайшли два роки тому в США, повідомляє видання "Сьогодні".

 

Картину занесли в зал комплексу "Мистецький Арсенал" під спалахи камер і оплески як цінний скарб.

Так в Україну повернулося полотно, яке майже 80 років вважали знищеним. "Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною" – робота художника Михайла Паніна, учня Іллі Рєпіна.

Полотно вивезли з Дніпропетровського художнього музею під час нацистської окупації, відтоді воно вважалося втраченим. Поки у 2017 році його не виставили на аукціоні в США.

"За правилами аукціону, треба з'ясувати провенанс (походження) роботи, яка виставляється на продаж. І виявилося, за допомогою музейної облікової документації, архівних матеріалів, фотографій, які зберігаються у нас в музеї, що це – музейний експонат", – розповідає директор Дніпропетровського художнього музею Тетяна Шапоренко.

За цей час полотно змінило кількох власників. Останні з них – американське подружжя Трейсі. Коли дізналися, що твір викрадено – відразу погодилися передати картину на батьківщину. Безкоштовно.

Втім, ще майже два роки знадобилося урядам України та США, щоб повністю узгодити процедуру. Залучили навіть ФБР.

"Спочатку робота летить літаком до Європи, з Європи вона їде наземним транспортом, принаймні, так було в цьому випадку. Разом зі скринею ця робота важила майже 200 кілограмів", – розповідає генеральний директор комплексу "Мистецький арсенал" Олеся Островська-Люта.

Музейники кажуть: багато років картина зберігалася неналежним чином, тому потребує реставрації.

"Якщо підійти до неї ближче, це і жорсткий кракелюр, і відшарування фарбового шару. І сьогодні, якщо не провести необхідні консерваційно-реставраційні заходи, може прогресувати руйнування полотна", – пояснює генеральний директор Національного реставраційного центру Світлана Стрельникова.

Відновлювати полотно почнуть вже через кілька днів. Поки ж його виставили на огляд в комплексі "Мистецький арсенал".

Побачити картину Михайла Паніна в столиці можна буде до 19 січня. Потім полотно повернеться в Дніпропетровський художній музей.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.