Презентували книгу про участь Миколаєва у подіях Кримської війни. ВІДЕО

У Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася презентація книги трьох авторів про участь Миколаєва у подіях Кримської війни у 1853 – 1856 роках.

Про це повідомляє Суспільне.UA

 

Робота над книгою "Миколаїв у Східній (Кримській) війні 1853-1856 років" тривала три роки. Співавтор, історик Євген Горбуров, каже: "Мета наукового видання: показати правдиві факти Східної війни".

"Так вийшло, що всі лаври цієї війни, не дивлячись на те, що вона була програна в Російській імперії, дісталися місту Севастополь, і незаслужено наше з вами славне місто Святого Миколая, місто Миколаїв, воно було обійдене істориками, дослідниками, як вітчизняними, так і зарубіжними.

Ми спробували в нашій книзі відновити справедливість і надати статус незвичайного міста, яке брало участь у цій війні. Хоча в Миколаєві не прозвучало жодного бойового пострілу, але те, що лягло на плечі містян, те, що лягло на плечі міської влади, військових командирів, заслуговує дуже пильної і шанобливої уваги" - каже Євген Горбуров.

Для написання книги автори використовували матеріали з Державного архіву області. У книзі 313 документів, що об'єднують події Кримської війни та Миколаїв. Вони систематизовані та об'єднані у 12 тематичних розділів.

Співавторка книги Лариса Левченко каже: "Це документи, які зберігаються виключно в Державному архіві Миколаївської області , вони датуються серединою ХІХ століття і авторами їх, скажімо так. Справжніми авторами є ті люди, які їх складали ще понад 150 років тому.

Тому ми вже є такі собі автори-укладачі. Але в чому цінність такої роботи? Така робота стає основою для подальших наукових досліджень, тому що немає джерел – немає історії".

Співавторка книги Катерина Беляєва родом із Миколаєва, зараз проживає в Росії. У книзі використала документальні свідчення подій з архівів Москви та Санкт-Петербургу.

Співавторка книги Катерина Беляєва каже: "Саме за станом миколаївських госпіталів, що тут відбувалося. Два військових медики з Санкт-Петербургу були в цей час сюди спрямовані.

У них є дуже хороший опис самого міста, що тут було, яким був стан військових госпіталів, де розташовувалися. Ось цю інформацію вдалося дістати нам, вона присутня в нашому виданні".

Книга російсько-англійська. Вийшла накладом 1000 примірників у видавництві "Іліон".

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".