В Інституті нацпам’яті запропонували компроміс щодо перейменування станції «Дорогожичі»

Жваве та фахове обговорення перейменування станції є хорошим прикладом суспільної дискусії та привернення уваги до питань пам’яті українського народу, вважають в УІНП.

"Хмарочос" звернувся за коментарем щодо ситуації з перейменуванням станції метро "Дорогожичі" до Українського інституту національної пам'яті.

Станція метро
Станція метро "Дорогожичі"

На думку фахівців установи, яку нещодавно очолив Антон Дробович, топонім "Дорогожичі" є давнім київським топонімом. Уперше він згадується в Іпатіївському літописі в контексті подій Х століття.

Топонім "Бабин Яр" відомий з ХІХ століття і теж є питомо київським. Тож жодного конфлікту між назвами немає, пояснюють в Інституті, – вони є історичними та притаманними місцевості.

Дорогожичами називають доволі велику місцевість між Сирцем, Куренівкою, Шулявкою, Лук'янівкою і Татаркою. Сьогодні в Києві є однойменна вулиця Дорогожицька. У ХІХ столітті Дорогожицькою називалася сучасна вулиця Юрія Іллєнка.

Бабин Яр є назвою конкретного урочища в місцевості Дорогожичі, а також одним із найбільш відомих у світі місць пам'яті про Голокост. На сьогодні цю назву в Києві вже має Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр" та зупинка тролейбуса №23 поруч зі станцією метро Дорогожичі.

Жоден із цих топонімів не можна розглядати як такий, що є загроженим чи забутим. Вони обидва є важливою частиною пам'яті киян, підкреслюють в Інституті нацпам'яті.

В УІНПі також розповіли про подальші плани установи щодо цієї ситуації. Так, щоб привернути більшу увагу киян та гостей міста до історії Бабиного Яру, Український інститут національної пам'яті готує звернення до керівництва Київського метрополітену з пропозицією під час звукового оголошення зупинки на станції метро Дорогожичі повідомляти про вихід до Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр".

Як це робиться, наприклад, під час зупинки поїзда на станції Арсенальна, на якій оголошується про вихід до парку Слави та Музею історії України у Другій світовій війні.

Також в Інституті пропонують розмістити на станції відповідні вказівники та доповнити інфографіку з назвами станцій у вагонах, на якій позначені важливі для відвідування об'єкти.

Таким чином ми досягнемо всіх тих позитивних речей, про які говорять прихильники перейменування станції, й уникнемо всіх тих негативних моментів, про які застерігають опоненти перейменування.

Важливо зауважити, кажуть в Інституті, що ініціатива перейменувати станцію метро Дорогожичі не має жодного стосунку до декомунізації, адже назва "Дорогожичі" є історичною і сягає своїм корінням Київської Русі, а сама станція отримала назву вже за часів незалежної України – у 2000 році.

Рішення про перейменування може прийняти лише Київська міська рада. Та перш ніж пропозиція потрапить на розгляд депутатів Київради, її повинна підтримати Комісія з питань перейменувань при Київській міській державній адміністрації, яка обов'язково має врахувати ставлення до цього киян.

До комісії входять історики, краєзнавці, мовознавці. Пріоритетне завдання цієї комісії, як і в цілому процесу перейменувань, – повернення історичних назв об'єктам Києва. Також комісія стежить за тим, щоб назви не дублювалися.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.