Аби оцифрувати всі архіви, потрібна 1000 років - Голова ДАСУ Анатолій Хромов

У Державній архівній службі відзначили падіння темпів комплектування архівів через відсутність необхідних приміщень та слабку матеріально-технічну базу.

Про це заявив голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов під час публічного звіту в Укрінформі.

Анатолій Хромов
Анатолій Хромов

"Ми бачимо падіння темпів комплектування архівів. І це пов'язано в першу чергу зі слабкою матеріально-технічною базою, з відсутністю необхідних приміщень в низці архівів.

Ми б і раді прийняти документи на державне зберігання, але не завжди можемо це забезпечити, тому що нема куди їх приймати. Більшість архівів на 90% і більше своїх площ сховищ є укомплектованими. І це одна з комплексних проблем, яку ми маємо вирішувати", - сказав Хромов.

Водночас він повідомив про зростання темпів оцифровування документів національного архівного фонду.

"Ми бачимо, що є зростання на 42% темпів оцифровування архівних документів. Це добре, але я ставлю для себе мету створити такі умови, щоб у 2020 році, порівняно з 2019 роком, у два рази збільшили темпи оцифровування", - сказав Хромов.

За його словами, за рік архівні установи України оцифровують близько 80 тис. одиниць зберігання разом з описами, і за наявних 80 млн одиниць зберігання національного архівного фонду, треба тисяча років для того, щоб оцифрувати всі ці документи.

"У попередніх інтерв'ю я казав, що нам потрібно 150 років, я не помилився, звісно. Мінімум 150, але все ж таки ближче до тисячі. Постає питання, що не весь національний фонд потребує оцифрування.

Є речі більш пріоритетні і саме їх, напевно, за 150 років можна оцифрувати. Але такі темпи нікого не влаштовують. І в тому числі мене. І ми вже починаємо працювати над тим, щоб змінити динаміку в позитивному руслі",- розповів голова Держархівслужби.

Водночас він зауважив, що навіть порівняно з 2018 роком центральні архіви збільшили на 90% темпи оцифровування, а регіональні – на 138%.

Хромов також уточнив, що активними користувачами архівних послуг в Україні є 20-30 тисяч осіб.

"Ми бачимо, що постійно в Україні активними користувачами архівних послуг є 20-30 тисяч людей, які безпосередньо знають, що таке архів, бо вони там були. Як мінімум — у читальному залі. І майже пів мільйона дистанційно користуються нашими послугами.

Я вважаю, що це досить великий відсоток, і це один із ключових стейкхолдерів, які зацікавлені в розвитку цієї галузі в Україні. Тому безпосередньо з цими людьми маємо активно співпрацювати, вибудовувати позитивне враження від архівної сфери", - зазначив він.

Водночас, як наголосив Хромов, користувачами архівних послуг в Україні є не лише українці, але й громадяни інших країн.

Так, архівні установи минулого року виконали 428 571 запит, серед яких абсолютну більшість складають запити соціально-правового характеру.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.